ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО АКТИВНОЇ ОСОБИСТОСТІ

 ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНО АКТИВНОЇ ОСОБИСТОСТІ В СУЧАСНОМУ ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ З ВИКОРИСТАННЯМ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Вчитель вчителя географії

Рубан Інна Миколаївна

      «Діти – наше майбутнє» - не просто красивий вислів. Доля будь-якої спільноти, нації, держави в майбутньому залежить від того, якими будуть люди, що населятимуть її.
     У сучасних умовах школа повинна забезпечити формування й розвиток інтелектуальної, творчої, ініціативної особистості, здатної жити у принципово нових умовах, реалізувати себе в житті, бути успішною і сприяти розвитку суспільства. Такий процес обумовлений змінами в суспільно-політичному житті країни й підтверджується нормативними документами в галузі освіти.
    Складне й відповідальне завдання стоїть перед школою – створити та реалізувати модель успішного, компетентного та конкурентоздатного випускника школи.
    Життя ставить вимоги до випускника школи ХХІ століття, який повинен:
- швидко діяти та приймати рішення в нестандартних умовах;
- навчатися протягом усього життя, самостійно здобувати необхідну
суму знань, формувати досвід;
- працювати із сучасними інформаційними технологіями, системами, різними джерелами інформації, бути комунікабельним не тільки в межах своєї держави .
     Географічна компетентність особистості є важливою в сучасному глобалізованому світі, оскільки дозволяє формувати комплексний погляд на світ, визначати просторові зв’язки між його компонентами, давати оцінку та висловлювати власне ставлення до проблем сьогодення. В основі компетентності лежать географічні знання, уміння та навички, формування яких значною мірою залежить від професійного рівня вчителя.
     Практична значущість проблеми спрямована на реалізацію завдань, визначених чинною програмою з географії, затвердженою Міністерством освіти і науки України, Державним стандартом базової і повної середньої освіти (затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1392) та відповідно до положень « Концепції Нової української школи» (2016 р.), а саме: розвитку та соціалізації учня, формування його національної самосвідомості, загальної культури, творчих здібностей, дослідницьких навичок і навичок життєзабезпечення, здатності до саморозвитку та самонавчання в умовах глобальних змін і викликів.
     Провідна ідея досвіду полягає у формуванні прикладних географічних умінь і навичок, які спрямовані на безпосереднє втілення набутих знань у практику та значною мірою поєднаних з отриманням інформації з різноманітних джерел знань, і сприятиме розвитку соціальних компетентностей. Узявши за основу створення психологічного комфорту в процесі навчання, керуюся такими принципами:
- головним є не предмет, якому навчаю, а особистість, яку формую;
- враховую життєвий досвід учнів, їх інтереси, особливості розвитку;
- учень повинен розуміти, що навчання є для нього життєвою необхідністю;
- кожна людина знайде своє місце в житті, якщо навчиться всьому, що необхідно для реалізації її життєвих планів.
      Під час уроків спонукаю учнів бути активними учасниками навчально-виховного процесу. З метою створення умов для постійної активної взаємодії всіх учнів для рівноправних, рівнозначних взаємодій, зацікавлення їх предметом на різних етапах уроку застосовую різноманітні технології.
     Однією з умов підвищення ефективності вивчення географії в сучасній школі вважаю побудову процесу навчання на технологічній основі з урахуванням ідей гуманізації навчання та гуманітаризації географічної освіти. Досвід переконує, що реалізація компетентностей здійснюється в процесі творчої діяльності, співпраці, співтворчості, співробітництві вчителя та учнів і приносить успіх. У цьому плані запроваджую розроблений алгоритм. Адже це гарантує досягнення результатів навчання, спрямованих на «формування освіченої творчої особистості», що передбачено стандартом освіти. Для цього створюю комфортні умови для навчання, щоб кожен учень відчув свої успіхи, інтелектуальну спроможність.
    В.Сухомлинський говорив, що школа має бути « не коморою знань, а середовищем думки». Саме за таких умов, переконана, предмет стає не кінцевою метою діяльності, а засобом розвитку дитини.
      З метою розвитку особистості дитини використовую інтерактивні методи у навчально-виховній діяльності.
     Сутність інтерактивних методів полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними об’єктами навчання. На уроках стаю організатором процесу навчання. Адже організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, спільне розв’язання проблем. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути толерантними в спілкуванні з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.
     Наприклад, метод «Мозковий штурм». Це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень шляхом вільного висловлювання думок усіх учасників. Під час проведення уроку в 6-му класі на тему «Основні форми рельєфу Землі. Гори» для мозкового штурму пропоную запитання: «Як, на вашу думку, виникають гори»? Серед відібраних ідей аналізуємо ті, які найближчі до істини, і формулюємо спільну думку.
     Дуже важливо на уроках залучати до роботи всіх учнів. У цьому допомагають такі методи, як «Коло ідей», «Мікрофон». «Коло ідей» - учні, сидячи в колі, мають можливість висловити та обґрунтувати свою позицію. Наприклад, при вивченні теми «Господарство України» у 9-му класі учні висловлюють свою позицію щодо того, які галузі господарства потрібно розвивати в країні. Обов’язково повинні обґрунтувати свою думку.
     «Мікрофон» - по черзі викликаю учнів, які імітують «говоріння» в мікрофон. Інші учні не можуть говорити, вигукувати з місця, право говорити належить тільки тому, у кого символічний мікрофон. Наприклад, при вивченні теми «Країни Європи» в 10 класі пропоную ситуацію: уявіть, що ваші знайомі придбали туристичну путівку в одну з країн Європи, скажімо, Італію. І просять вас, як знавця географії, назвати географічні об’єкти, міста, історичні пам’ятки, які їм варто відвідати, перебуваючи в цій країні.
     Одним із важливих кроків на шляху оволодіння школярами соціальною компетентністю вважаю самостійну проектну діяльність у контексті вивчення певної теми, підсумковим етапом якої є підготовка звіту у вигляді презентації результатів дослідження. Учні продуктивно співпрацюють із різними партнерами в групі та команді, виконують різні ролі й функції в колективі, проявляють ініціативу, керують власними взаєминами. Предметні географічні компетентності формую не тільки під час засвоєння географічних знань, а й у процесі набуття учнями практичного досвіду, зокрема формую вміння вимірювати, обчислювати, будувати й аналізувати графіки, схеми, діаграми, таблиці, користуватися певними приладами. Для розвитку навчальних умінь творчого характеру залучаю учнів до аналізу проблемних ситуацій і помилок, самостійного формулювання гіпотез і висновків, виділення головного в прочитаному, бачення проблем і знаходження їх нестандартних рішень, конкретизації мети й завдань, критичного мислення. Через використання проблемних методів навчання учні успішно реалізують свій творчий потенціал.
     Розвиток у школярів творчих умінь як складової освітніх компетенцій має науковий, системний характер.
      У проектній діяльності враховую вікові особливості школярів. Тому у 5- 8–х класах пропоную учням ігрові , пригодницькі, мистецькі проекти.
     Наприклад, при вивченні теми «Гідросфера» (6-й клас), з метою формування в учнів уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, пропоную дітям скласти індивідуальні домашні , за тривалістю короткі проекти (вірш, оповідання, казку) «Мандрівка краплинки», «Мандрівка морської хвилі».
      У 7-му класі при вивченні теми «Країни світу» учні працюють над індивідуальним домашнім проектом «Телекоментатор» (коментарі з місця події). Для складання цього проекту вони використовують матеріали ЗМІ (періодику , телебачення, Інтернет). Таким чином формую у школярів уміння самостійно здобувати знання на основі роботи з різними джерелами інформації.       Метод проектів сприяє розв’язанню завдань проблемного характеру, формуванню вмінь аналізувати їх, робити висновки.
     Проекти інформаційного характеру використовую в 9 класі під час вивчення теми «Соціальна сфера» пропоную учням скласти проект «Перспективи  розвитку селища» При підготовці його учні проводять таку пошукову роботу:
- які об’єкти соціальної сфери є в мікрорайоні?
- які послуги вони надають?
- яких об’єктів немає, або недостатньо?
     Крім того, діти проводять опитування жителів селища  стосовно того, чи задовольняють їхні потреби ті об’єкти, які є, і які об’єкти соціальної сфери вкрай необхідні. Таким чином, учні склали проект план, у якому головним було створення парку відпочинку, і визначили місце, де можна було б закласти парк.
    Засобами проектної методики готую сьогоднішнього учня до життя в суспільстві, формую майбутнього дбайливого господаря своєї Землі.
     Вивчаючи тему «Харчова промисловість України» (9 клас), пропоную скласти рекламу продукції одного з підприємств харчової промисловості (за вибором).
Засобами проектної діяльності формую вміння користуватися дослідницькими прийомами: збирати необхідну інформацію, уміти її аналізувати з різних точок зору, робити висновки.
     Метод проектів дає можливість учням спробувати свої сили,використати знання в реальних справах, спонукає до самостійності, розвиває творчі здібності кожної дитини.
    Отож, необхідність формування соціальної компетентності учнів зумовлена реалізацією оновленого змісту освіти. Системне використання інтерактивних технологій є актуальним для сучасної освіти та виступає ґрунтовною складовою у формуванні компетентної особистості учня як громадянина демократичного суспільства.
     Удосконалення загальної середньої освіти спрямоване на переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, на навчання його самостійно оволодівати новими знаннями, на формування функціональних, мотиваційних і соціальних компетентностей.
Результати системної роботи це участь дітей у турнірах, всеукраїнських конкурсах у предметних міських та обласних олімпіадах, у конкурсі-захисті робіт МАН свідчать про те, що мета формування соціально компетентної особистості у навчальному процесі реалізовується.
     Одним із завдань є формування особистості, виховання її наукового світосприйняття, творчих здібностей, що забезпечує її життєву та соціальну компетентність. Це запорука формування висококваліфікованих працівників, які вміють працювати в умовах сучасного виробництва, знаходити вихід із різних складних ситуацій, передбачати можливі наслідки діяльності. Розвиток в особистості соціальної компетентності може дати можливість орієнтуватися в сучасному суспільстві, інформаційному просторі, швидкоплинному розвиткові ринку праці, подальшому здобутті освіти.
    Сучасне суспільство зацікавлене в людях, які вміють творчо мислити, котрі прагнуть до самореалізації, саморозвитку, відповідальності. Особисті спостереження свідчать про те, що випускники, як і раніше, будучи добре інформованими, володіючи навчальними уміннями й навичками, недостатньо підготовлені до взаємодії з соціальним середовищем. Володіння життєво важливими компетенціями, дозволяють людині орієнтуватися в сучасному динамічному суспільстві,сприяють формуванню здатності швидко реагувати на запити часу.
    Виникає необхідність пошуку засобів цілеспрямованої підготовки учнів до входження в складне соціальне середовище, які допоможуть їм адаптуватися й успішно функціонувати в суспільстві.