ОСВІТА СТАЛОГО РОЗВИТКУ: ДИДАКТИКА МАЙБУТНЬОГО

 МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ІНТЕГРАЦІЇ ЗМІСТУ ОСВІТИ ДЛЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ У ЗАКЛАДІ ОСВІТИ

Засідання педагогічної ради

Виступ заступника директора з НВР Плахотнік Ольги Миколаївни

Презентація до виступу

Слайд 1

Теоретичний блок

1.     Освіта сталого розвитку: дидактика майбутнього.

 Слайд 2

Концепція сталого розвитку вже три десятиліття займає значне місце у світовій економіці, політиці, екологічному менеджменті та суміжних сферах. Це перша наукова ідея, що має настільки широкий суспільний резонанс, будучи по суті лише нормативним прогнозом, який ще належить реалізувати.

 Слайд 3

Інтенсивні глобальні соціокультурні трансформації ведуть до змін системи освіти. Людство використовує освіту як основний суспільний механізм для цілеспрямованого впливу на перебіг свого розвитку. Особливістю сучасних змін є те, що теорія та практика освіти на користь сталого розвитку розвивається одночасно з формуванням самої концепції сталого розвитку. Становлення нової освітньої парадигми збігається у часі з формуванням нового типу культури.

 Слайд 4

Очікується, що освіта на користь сталого розвитку (ОСР) стане найзначнішим нововведенням найближчого майбутнього, що перетворює сучасну систему освіти, змінює її цілі, зміст, форми та методи навчання.

Наразі концепція ОСР тільки формується, інтегруючи безліч розрізнених напрямів навчання та виховання загальною ідеєю покращення якості життя сьогодення та майбутніх поколінь. Широта та глибина змін, що вносяться ОСР, не дозволяють обмежитися підбором будь-якої вже існуючої освітньої технології чи предметної методики навчання.

 Слайд 5

Необхідна розробка теорії навчання на користь сталого розвитку, можливо, отримає назву дидактики сталого розвитку. Як і будь-яка дидактична система, вона має дати відповіді на такі запитання: «Кого, де, навіщо, як і чого навчати?».

Відповіді на два перші питання: «Кого і де вчити?» є найменш дискусійними. Безперервна освіта стає основним принципом сучасної освіти. Місце навчання сьогодні розглядається як ніколи широко. Поняття «освітнє середовище» поєднує сукупність усіх можливостей навчання та розвитку особистості, що надаються формальною та неформальною освітою, сім'єю, суспільством, засобами масової інформації тощо.

 Слайд 6

Таким чином, освіта сталого розвитку – це навчання кожного протягом усього життя, яке використовує всі освітні, просвітницькі та інформаційні можливості суспільства.

 Слайд 7

Питання цілепокладання освіти на користь сталого розвитку – «Навіщо вчити?» – на перший погляд, також має очевидну відповідь: для забезпечення сталого розвитку суспільства, економіки та довкілля. Освіта в інтересах сталого розвитку – процес і результат прогнозування та формування людських якостей (знань, умінь та навичок, відносин, компетентностей, рис особистості, стилю діяльності людей та спільнот), що забезпечує підвищення якості життя у межах природної єдності природних екосистем. Має бути велика робота по формулюванню очікуваних результатів освіти в інтересах сталого розвитку у форматі вимірних, досяжних і обмежених за часом результатів навчання конкретного учня.

 Слайд 8

Такі персоніфіковані цілі навчання дозволять ефективніше шукати у відповідь питання: «Як вивчати?», тобто визначати принципи, форми і методи освіти у сфері сталого розвитку.

Значним принципом ОСР є відмова пріоритету передачі знань. Сучасне суспільство знає та прогнозує негативні наслідки своєї діяльності, розуміє необхідність дотримання етичних та екологічних норм, але не пов'язує ці знання та розуміння з реальною діяльністю. Тому ОСР має виходити з того, що самі собою знання недостатні. Такі традиційні освітні завдання, як знайомство з концепцією сталого розвитку, пропаганда її ідей, і навіть формування вмінь та навичок, необхідних для сталого розвитку, повинні розглядатися як допоміжні. Головне – формування цілісного світогляду зі всіма його взаємозв'язками у природі та суспільстві.

Принципу цілісності повною мірою відповідає метод навчальних проєктів, теорія і практика якого глибоко розроблені більш ніж столітню історію. Особливості проєктного мислення виявляються в умінні продумувати майбутнє, використовуючи для цього певні процедури: структурування інформації про об'єкт, про ситуацію його розвитку, його зовнішні і внутрішні зв'язки, майбутній стан людини, що володіє проєктним мисленням, здатною утримувати у свідомості картини минулого та майбутнього, рефлексувати, формулювати проміжні та кінцеві бажані результати, генерувати нові ідеї та способи їх реалізації, прогнозувати наслідки своєї діяльності.

Перехід до сталого розвитку вимагає від людини готовності діяти і жити в умовах, що швидко змінюються, брати участь у проєктуванні соціального розвитку, передбачати наслідки рішень і дій для збереження стійкості соціальних структур і екосистем. Особливістю ОСР є його футуризація, тобто усунення акцентів на вивчення та моделювання майбутнього. Непросто «виклик – відповідь», а «передбачення небезпек і випереджальна «реакція» на них, тобто принципово інша схема футуризованої діяльності.

Найслабшою ланкою ОСР, що потребує невідкладної розробки, є питання змісту навчання. Складність відповіді питання: «Чому вчити у сфері сталого розвитку?» пов'язана, не лише із загальною невизначеністю, метапредметністю концепції сталого розвитку, а й із його «випереджальною» функцією.

 Слайд 9

На цей час сформувалися три підходи до відбору змісту ОСР.

Перший «освітній» підхід, який отримав назву «освіта ПРО сталий розвиток», реалізує ідею національної стратегії ОСР про включення до змісту освіти інформації про концепцію сталого розвитку у формі окремих навчальних курсів, а також модулів, тем, понять, що включаються до позаурочної діяльності школярів.

Другий підхід, найпоширеніший, розглядається ОСР як етап розвитку екологічної освіти. У матеріалах проєкту «Освіта для сталого розвитку в європейських початкових школах», що охопив 11 країн, зазначається, що екологічна освіта, яка існує в Європі кілька десятиліть, не досягла своєї мети. Основні причини «неуспіху» – переоцінка ролі екологічних знань та недостатній рівень інтеграції екологічних питань із соціальними, культурними, економічними, політичними та іншими.

Третій підхід до відбору змісту освіти на користь сталого розвитку ґрунтується на єдності його екологічної, економічної та соціальної сторін у практичній реалізації програм сталого розвитку локального рівня навчального закладу, сім'ї.

 Слайд 10

Багато чого в ОСР нове. Сучасна освітня система у сфері сталого розвитку ще в процесі формування. Необхідно використовувати вже наявні розробки загальної дидактики, проєктної педагогіки, екологічної освіти, дизайн-освіти, у тому числі при розробці форм, методик, засобів навчання та системи оцінки якості освіти, що формується, в інтересах сталої освіти. Особливу увагу необхідно приділити підготовці педагогів та створення можливостей для обміну досвідом.

 Практичний блок

2.     Інтеграція та міжгалузевий підхід в організації освітнього процесу. Навчання через досвід. Мотивація.

Слайд 11

Нові освітні стандарти для початкової та базової середньої школи пропагують компетентнісний підхід. На практиці це означає, що вчитель акцентує увагу не лише на поглибленні знань учнів, а насамперед на розвитку їхніх вмінь та ставлень. Такий підхід відкриває вчителеві нові педагогічні можливості.

Пропоную з’ясувати, що таке активне навчання й навчання через досвід та як через них на практиці реалізувати філософські і ціннісні принципи Нової української школи, використовуючи вже наявний досвід наших педагогів.

Горбунова Н.В. компетентнісний підхід в НУШ

 Сучасна педагогіка підкреслює важливість активного навчання, при якому учні беруть участь у процесі створення знань, а не лише в їхньому розумінні, запам'ятовуванні чи відтворенні. Компетентнісне навчання неможливе без активного, в тому числі рухового, навчання.

Нагорна Т.О. енерджайзери на уроках фізичної культури

Випускник сучасного освітнього закладу повинен вміти приймати рішення, відстоювати свої права чи захищати права інших, брати участь у житті місцевої громади та держави, а не оперувати лише теоретичними знаннями, бути готовим до життєвих випробувань…

Жовнір Н.І. формування компетентного випускника

Отже, основою формування компетентностей в освітньому процесі слугує досвід учнів, який вони здобувають, взаємодіючи з фізичним та суспільним довкіллям, вміння, які формуються в різному освітньому середовищі – в освітньому закладі, родині, в різних соціальних ситуаціях і які мають стати поштовхом до конструювання знань і формування ставлень, а також потреби й інтерес, які будуть мотивувати до постійного навчання.

 Слайд 12

Одним з найвизначніших теоретиків та практиків навчання через досвід є освітянин зі США Девід Колб. Його монографія “Experiential Learning: Experience as the Source of Learning and Development” (Навчання через досвід: досвід як джерело навчання та розвитку), яка вийшла у 1984 і була перевидана в 2015, є загальновизнаною класикою. Колб визначає навчання через досвід як «процес, завдяки якому знання створюються шляхом трансформації досвіду. Знання є результатом поєднання розуміння та трансформації досвіду».

Теорія навчання через досвід Колба представляє цикл з чотирьох етапів:

І. Досвід: Отримання безпосереднього досвіду, наприклад, під час виконання вправи.

ІІ. Рефлексія: Обмін враженнями, обговорення того, що сталося, наведення прикладів у порядку отримання та розуміння досвіду.

ІІІ. Узагальнення: Обговорення того, що дізналися учні, та того, як це можна використати у реальному житті.

ІV. Застосування: Застосування вивченого, зміна старої моделі поведінки.

Таран Г.М. логічні завдання на уроках математики

Використання інтерактивних методів навчання відкриває можливості для набуття досвіду, а також використання формувального оцінювання, яке спонукає до рефлексії. Фаза рефлексії є дуже важливим елементом навчання через досвід. Для її підсилення важливо проводити обговорення, яке часто ще називають дебрифінгом.

 Слайд 13

Видатний американський педагог Джон Дюї, чиї роботи лягли в основу багатьох сучасних педагогічних підходів, підкреслював, що ми навчаємося не стільки через сам досвід, скільки через його осмислення, аналіз – тобто, рефлексію. Саме обговорення досвіду (дебрифінг) покликане перетворювати пережите у знання, формувати ставлення та цінності. Вчителі часто нехтують цим елементом освітнього процесу, але жодна вправа чи навчальна діяльність не може вважатися завершеною без дебрифінгу. Таке обговорення, якщо ми хочемо, щоб воно було ефективним і сприяло формуванню компетентностей, потребує досить багато часу. Так, вправа може тривати 5-10 хвилин, але її обговорення може зайняти півгодини і більше.

У навчанні через досвід дебрифінг – це напівструктурований процес після закінчення навчальної діяльності, під час якого вчитель ставить низку запитань у певній послідовності. Відповіді на ці запитання допомагають тим, хто навчається, осмислити, що з ними відбулося, й спроєктувати отриманий досвід на майбутнє.

Процес дебрифінгу схематично зображено на слайді.

 Слайд 14

Метою дебрифінгу є спонукання до рефлексії про зміст вправи/діяльності.

Дебрифінг – це ключ до навчання, який допоможе учням контекстуалізувати вивчений матеріал. Важливо дати учням достатньо часу для закінчення завдання і – в разі потреби – вийти з ролі перед тим, як обговорювати, що сталося і чому вони навчилися.

Дебрифінг – це не анкетування, а можливість ретельно обдумати і проговорити отриманий досвід.

Завдання педагога – створити психологічно комфортне навчальне середовище, що сприятиме прояву активності та самореалізації учнів, вміло вивести учнів на шлях самостійних рішень та дій, використовуючи питання, приклади та додаткові завдання. Тут педагог виконує роль майстра, який демонструє приклад поведінки та розвиває в учнів навички критичного мислення.

Слайд 19

Інтерактивне навчання.

Сьогодні місія вчителя – не тільки давати учням знання зі свого предмета, а й навчати аналізувати, критично оцінювати інформацію, висловлювати власну думку, спілкуватися, співпрацювати в команді. Щоб сформувати такі вміння та навички, дуже важливо застосовувати інтерактивні методи навчання.

В інтерактивному навчанні учні вчаться, пізнають, взаємодіють; обмінюються думками, ідеями, почуттями, емоціями; учні і вчитель є рівноправними партнерами, вони розуміють, що роблять, рефлексують із приводу того, що знають, уміють і здійснюють.

Інтерактивне навчання – це така діяльність, яка допомагає сформувати в учнів ті цінності та форми поведінки, що потрібні для ефективної та конструктивної участі у громадському житті.

І найголовніше, інтерактивне навчання дає учням можливість бути активними учасниками навчання, а не пасивними слухачами. Можливість активної участі підвищує мотивацію учнів і покращує якість засвоєння матеріалу. Зокрема, інтерактивні методи дозволяють підвищити ефективність дистанційного навчання в умовах карантинних обмежень та воєнного стану.

Що таке інтерактивне навчання у класі? Це:

·         корисні, “прив'язані” до життя знання, які подаються через гру або обговорення;

·         коли інформація цікава і спонукає до роздумів та дискусій;

·         коли всі можуть поділитися думками та обмінятися між собою своїми знаннями і досвідом, а також попрацювати разом для пошуку рішення;

·         коли думки і твердження не нав’язуються учням, вони можуть самостійно шукати розв’язання проблем, змінюючи свої погляди;

·         атмосфера роздумів, вільного висловлювання своєї думки, поваги один до одного.

Яковенко Л.А. з досвіду проведення інтерактивних вправ під час дистанційного навчання.

 В інтерактивному навчанні основою є активність учня, яку стимулює не тільки безпосередньо метод, а й інші чинники, наприклад, освітнє середовище, створене на уроці чи у закладі освіти.

 Слайд 16

Тож які переваги має інтерактивне навчання?

Участь кожного. Інтерактивне навчання потребує максимальної участі кожного. Адже саме участь спонукає школярів розвивати нові вміння, брати відповідальність за свої дії, ухвалювати рішення. Під час виконання завдання важлива думка кожного, адже незалучення хоча б однієї особи до обговорення може суттєво погіршити спільний результат.

Спільне навчання. Суть інтерактивного методу полягає в тому, що навчальний процес відбувається тільки через спільну взаємодію всіх учнів. У спільній діяльності діти вчаться працювати разом, поважати інших, досягати результатів, які є вигідними для них самих і для всіх учнів класу. Спільне навчання сприяє кращим досягненням, високій продуктивності, доброзичливим відносинам, почуттю власної гідності.

Власна позиція та цінності. У процесі систематичного навчання в учнів формується вміння висловлювати власні переконання і цінності, формулювати, аргументувати та доводити свою думку, правильно її висловлювати, дискутувати. При цьому не ображати інших, поважати гідність кожної людини, свободу думки і слова.

Експериментування. Створення учням можливостей для активного пошуку нових ідей і шляхів вирішення окреслених завдань. Цей момент дуже важливий і для моделювання поведінки в реальному житті, і як поштовх до розвитку творчості та ініціативи особистості.

Рівність позицій. Учитель не прагне нав’язати учням своєї думки, а діє разом та нарівні з учнями. Своєю чергою, кожен має змогу побувати в ролі організатора, лідера, наставника.

Навчання на основі досвіду. Основою роботи в інтерактивному навчанні є досвід, який мають учасники. Навчання через досвід зосереджене на розв’язанні конкретних життєвих або змодельованих і наближених до життя проблем, збагаченні власного соціального досвіду через залучення в різні події.

Інтерактивне навчання не може бути епізодичним, тобто сьогодні вчитель використовує інтерактивні методи, а завтра знову повертається до традиційних. Це неперервний процес, що відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учасників освітнього процесу.

Варто пам’ятати, що інтерактивна методика – це освітня методика, що формує конкретні знання, вміння, ставлення і цінності.

 Слайд 17

Навчальний проєкт у закладі освіти – це метод, який ідеально підходить для компетентнісного навчання. Під час втілення проєкту учні формують знання, розвивають уміння і формують ставлення й цінності. Аби це відбувалося, важливо, щоб навчання через реалізацію проєктів базувалося на дитиноцентричному підході й на демократичних принципах взаємодії між учнями. Показником успішності навчального проєкту має бути не так його результат, як те, чого учні навчилися під час його реалізації. Це відрізняє навчальний проєкт в освітньому закладі від інших проєктів, де часто важливішим є результат. У навчальному проєкті учні навчаються на кожному етапі – починаючи від ідентифікації проблеми, яку проєкт має вирішити, і завершуючи його оцінюванням. Учні мають бути не об'єктами, на які спрямована діяльність проєкту, а повноцінними суб'єктами, які здійснюють усю проєктну діяльність – і таким чином вчаться. Саме через це обговорення, рефлексія над отриманим досвідом є чи не найважливішою частиною саме навчального проєкту.

Рубан І.М. навчальні проєкти на уроках географії та трудового навчання

Власна ініціатива учнів може стосуватись як організації дозвілля, волонтерської діяльності, праці для місцевої громади, так і дій, які впливають на життя закладу освіти – від управління інфраструктурою до впливу на якість навчання. Участь в ухваленні важливих рішень сприяє мотивації учнів, дозволяє сформувати важливі компетентності – як-от відповідальність та організаторські вміння.

 Слайд 18

Інтеграція в освіті.

Оптимальним засобом, що розв’язує чимало освітніх проблем є інтеграція. Головним завданням освіти є підготовка молоді до сучасного життя через формування необхідних компетентностей. Такі можливості та перспективи відкриває інтегроване навчання.

У технології широко застосовують методи розвивального та проблемного навчання, а також гру, драматизацію, візуалізацію, синектику, гумор, інсайт, творчість та інші методи, що дають змогу навчати учнів у пошуковому (дослідному) режим.

Сьогодні МОН України стимулює школи до участі в експериментальних інтегрованих курсах чи, принаймні, педагогів використовувати міжпредметну інтеграцію під час реалізації навчальної діяльності.

Одним зі способів реалізації інтеграції є проєктне навчання, або STEM. Учні та вчителі обирають тему для дослідження, що базується на інтересах школярів з прив’язкою до планування навчального процесу.

Інтегровані уроки – це міждисциплінарне об’єднання уроків, спрямоване на комплексне пізнання теми, законів, ідей з метою отримання школярами більш поглибленого розуміння тієї чи іншої ситуації.

У розрізі реалізації концепції НУШ, кожна освітня галузь може бути представлена одним предметом, кількома, інтегрованим курсом або предметом та інтегрованим курсом.

Таким чином, інтеграція може відбуватися на різних рівнях: інтегровані уроки (окремі заняття), інтегровані курси, які вивчають протягом усього навчального року, проведення тематичних днів, тижня або декад (кількох тижнів), робота над проєктами.

 Висновок

Підводячи підсумок, зазначу, що всі питання, що стосуються сталого розвитку, пов'язані найчастіше з необхідністю переосмислення, трансформації а іноді й відмови від звичних стереотипів та норм, прийнятих в суспільстві.

Отже, зміст освіти сталого розвитку має містити і спонукати до  обговорення багатьох життєвих питань. ОСР не обмежується вузьким набором методів, до кожної мети існує низка методів, що дозволяють її реалізувати. Потрібний досвід, щоб вміти зайняти власну позицію, побачити різні можливості, знати, як їх використовувати та діяти. З досвідом досліджень та накопиченням фактичного матеріалу, наші погляди розширюються і ми можемо впливати на розвиток.

Різноманітність методів ОСР підходить для будь-якого віку – адже навіть маленькі діти можуть впливати на події, а дорослим часом потрібний більший досвід та нові навички.

Бажаю всім нам успіху у формуванні компетентної особистості випускника нашого ліцею через освіту сталого розвитку!

 Анімації

Глобальні цілі https://www.facebook.com/watch/?v=1864021653725958

 Що таке сталий розвиток? https://www.youtube.com/watch?v=0QKSNTb7gv4

 Проєкт рішення педради «Освіта сталого розвитку: дидактика майбутнього»:

1. Адміністрації ліцею:

1.1. Створювати умови для безперервного зростання рівня педагогічної майстерності вчителів, їх самоосвітньої діяльності, участі в інноваціях, експериментах, творчих пошуках, сприяти підвищенню креативності педагогів.

1.2. Оновлювати зміст освіти на засадах прогнозування розвитку сучасного суспільства через впровадження ідей освіти сталого розвитку.

1.3. Продовжувати спрямовувати роботу педагогів щодо створення умов для сталого розвитку у формуванні компетентного випускника ліцею.

2. Головам предметно-методичних циклових комісій:

2.1.Удосконалювати систему методичної роботи на основі впровадження інноваційних методів і форм роботи.

2.2. Організувати аналіз і узагальнення досвіду роботи та напрацювань педагогів з питань використання ідей сталого розвитку в освітньому процесі.

3. Вчителям - предметникам:

3.1.Розвивати зацікавленість учнів до науково-дослідницької, екологічної, краєзнавчої та експериментальної діяльності.

3.2. Активно впроваджувати в практику своєї роботи інтерактивні форми роботи, створення проєктів, сюжетно-рольові ігри та інші методи, що сприяють розвитку креативності учнів.

3.3. Тісно співпрацювати з позашкільними закладами освіти, установами, діяльність яких пов’язана з експериментальною, дослідницькою, екологічною та природоохоронною роботою.

3.4. Сприяти формуванню екологічної, соціологічної компетенції учнів на засадах випереджаючої освіти для сталого розвитку.

3.5. Орієнтувати на виховання ключових компетентностей, які дадуть змогу учням успішно самореалізуватися у сучасному життєвому просторі.                                                                         3.6. Активізувати роботу щодо формування життєво компетентної особистості.