Формування здоров’язберігаючих компетенцій учнів під час навчального процесу
«Щоб зробити дитину
розумною і розважливою,
слід зробити її
міцною і здоровою»
Ж.-Ж. Руссо
Тема мого узагальненого досвіду роботи: «Впровадження
здоров’язберігаючих технологій в освітній процес НУШ»
Мета:
забезпечити школяреві можливості збереження здоров'я
за період навчання в школі.
Завдання:
сформувати у школяра необхідні знання, вміння та навички щодо здорового способу
життя, навчити використовувати отримані знання.
Визначальна
методична риса роботи: Формування здоров’язберігаючих компетенцій учнів під час навчального
процесу.
Моя робота націлена на шляхи формування в учнів:
здоров’язбережувальних знань; здоров’язбережувальних умінь і навичок (розумових
і практичних); індивідуального здоров’язбережувального досвіду. Мною з’ясовано,
що в окремих учнів ще недостатньо сформована здатність використовувати набуті
знання, уміння для розв’язання життєвих ситуацій, засоби формування
здоров’язбережувальної компетентності. Тому, на мою думку, комплексне
впровадження здоров’язбережувальних технологій в освітній простір учнів
початкової школи дає можливість формування здоров’язбережувальної
компетентності молодших школярів.
Збереження і відновлення здоров’я дітей України стає
надзвичайно важливою справою, оскільки це – наше майбутнє і одне з головних
джерел повноцінного життя, щастя, радості, успіху. Воно є не лише особистим
надбанням людини, але й суспільним багатством, одним із найважливіших
показників добробуту народу.
Завдання сучасної школи реалізовувати всі принципи
організації освітнього простору з метою гармонійного розвитку дитини
«відповідно до її вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей і
потреб, виховання загальнолюдських цінностей, підтримка життєвого оптимізму,
розвиток самостійності, творчості та допитливості»
Формування в учнів компетентного ставлення до свого
здоров’я неможливе без реалізації всіх складових здоров’я. Тому у своїй педагогічній
практиці намагаюсь забезпечити їх належне формування. Разом із психологом школи
обстежую визначення самооцінки дітей. Маючи результати аналізу, використовую
різноманітні методи і прийоми для виховання в учнів поваги до себе й інших
людей, віру у свої можливості і здібності, прагнення бути здоровими, а головне
– бажання жити і радіти життю. Психічна складова тісно пов’язана з соціальною.
Для того, щоб сформувати в учнів життєві навички, спрямовані на здоровий спосіб
життя, намагаюсь створити умови для спілкування дітей. У класі панує атмосфера
психологічного комфорту, кожна дитина відчуває себе важливою, учні співпрацюють
разом. Це допомагає їм бути щирими, відкритими, почуватися затишно. Саме так
формується позитивна самооцінка дитини. На уроках, під час екскурсій та й
загалом піл час індивідуального довірчого спілкування я говорю дітям про те, як
берегти своє здоровя, що таке здоровий спосіб життя, як діяти в ситуації, що
загрожує здоров’ю та життю дитини, спираючись на власний досвід дітей. Практичні
приклади допомагають школярам зрозуміти, для чого потрібно вести здоровий
спосіб життя,як потрібно харчуватися, щоб бути здоровими, яких правил гігієни
дотримуватись. Фізичну складову реалізую через оздоровчу діяльність:
фізкультхвилинки, рухову активність, музикотерапію, вправи для зору, дихальні
вправи, релаксаційні вправи, казкотерапію, самомасаж.
Мій досвід роботи над проблемою засвідчив, що
впровадження здоров’язберігаючих технологій веде до зниження показників
захворюваності дітей, поліпшення психологічного клімату у дитячих колективах,
зміцнення в учнів навичок здорового способу життя. А для педагога –
відкривається простір для педагогічної творчості.
Сучасні діти все менше перебувають на свіжому повітрі.
Вони віддають перевагу телебаченню, комп’ютерним розвагам або слуханню музики.
Можливо причина підвищення стресів та депресій криється саме в цьому. А людині
просто необхідно бувати на свіжому повітрі не менш 2-3 годин на добу. Це
зміцнює організм, нормалізує нервову систему, укріплює пам’ять та уяву. Тому
для реалізації компетентнісного підходу в освітньому процесі учнів початкової
школи я проводжу деякі уроки на свіжому повітрі. Це й уроки, екскурсії.
Практичні заняття з природознавства «Рослини рідного краю», «Рослинний та
тваринний світ рідного краю», «Сезонні зміни в природі», «Вимірювання довжини
тіні від гномона»; уроки трудового навчання «Природний матеріал рідного краю»,
«Краса навколо нас», уроки образотворчого мистецтва «Краса осіннього пейзажу»,
«Весна прийшла!», уроки розвитку зв’язного мовлення «Краса осіннього парку»,
практичні заняття з математики «Площа геометричних фігур», «Одиниці вимірювання
довжини» та інші. З користю також організовую перерви. Шляхом проведення
цікавих рухливих перерв можна не лише зняти втому, а й поліпшити психічний
настрій. Після активного відпочинку учні відволікаються на уроках у 4 рази
менше. Такі «корисні перерви» в 1 класі я проводжу сама, а з 2 класу доручаю
проводити учням. Саме рухливі ігри більш за все подобаються молодшим школярам
за свою емоційністю та веселістю
Кожен робочий день я з учнями починаємо з ранкової
зарядки. Вона може бути представлена фізкультурною паузою або дихальною
гімнастикою, або у вигляді сміхотерапії. Варіантів багато, головне, в цьому
прийомі, що всі учні збираються разом та налагоджуються на робочий лад,
отримують позитивні емоції, які допоможуть зробити робочий день кращим.
Оздоровчі хвилинки під час уроків я комбіную з фізичних вправ для постави,
вправи для очей, рук, шиї, ніг. Фізичні вправи проводжу під музичний супровід.
Цей прийом допомагає зняти втомленість, відновити рівновагу учнів. Такі вправи
досить успішно проводять самі учні. Також я поєдную фізичні вправи з елементами
ігор на розвиток уваги «Заборонений рух», «Вікно, стеля, двері», «Пори року».
Наприклад: зараз похиляться вперед ті, у кого день народження взимку та весною…
теж саме зроблять всі, хто народився влітку та восени. А тепер підстрибнуть ті,
хто сьогодні прийшов до школи. Пальчикова гімнастика допомагає не лише зняти
втому, а розвиває мислення. Маніпуляції рук впливають на функціонування
центральної нервової системи, розвиток мовлення. Прості рухи зап'ясть
допомагають зняти загальну напругу, а також власне з рук, розслаблюють губи, що
сприяє покращенню вимови звуків, розвитку мовлення дитини. Мовлення дітей
перебуває у прямій залежності від розвитку дрібної моторики руки.
Театралізована гра – це водночас розіграш певного
літературного сюжету і фрагмент дитячого життя. В таких іграх діти входять в
образ самі, або використовують ляльки (замість ляльок можуть бути картки з
малюнками). Цим прийомом я користуюсь на різних уроках або в позакласній роботі
Також я використовую розважальні ігри з метою формування
в учнів здоров’язбережування. Це ігри-забави (ігри з ляльками, предметами,
танцювальні ігри) святкові розважальні ігри, театральні ігри. Такі ігри
розширюють інтереси учнів, формують культуру спілкування, виховують почуття
гумору. Театральні ігри наділяють учнів певними ролями при розіграші казок,
історій. Інтелектуальні ігри допомагають дітям формувати предметні
компетентності, а також розвивати творчий потенціал. Важливо відмітити, що у
такі ігри грають учні різних вікових категорій: «Еврика», пантоміми, «Юний
детектив», «Розумники», «Країна казок», «Осінній ярмарок» та інші. Також
використовую в своїй роботі ігри- фантазії. Це гра, де дитячий задум
реалізується у рольовий поведінці, за допомогою різноманітних засобів для
безпредметної ігрової дії, тобто міміки, жестів, малюнків, інтонації. А народні
ігри сприяють формуванню у дітей універсальних родових психічних здібностей
людини, а також найважливіших рис психології народу, що створив гру. Найбільша
кількість народних ігор – це рухливі ігри. Тому для ознайомлення дітей з
історією рідного краю, а також з метою зміцнення здоров’я на свіжому повітрі
можна проводити «Козацькі розваги», «Нумо, хлопці», «Веселі старти»,
«Козачата». В своїй роботі я поєдную елементи розповіді з конкретними розвагами
та конкурсами. Результат участі у таких іграх - почуття радості. Задоволення,
реалізація фізичних та моральних зусиль.
Працюючи в пошуку найбільш результативних технологій
роботи, я дійшла висновку, що процес формування життєвих та предметних
компетентностей стає набагато результативнішим, якщо організувати навчання у
співробітництві, яке ґрунтується на спільній діяльності і взаєморозумінні
вчителя і учнів. Саме таке навчання, з використанням різних технологій, сприяє
формуванню ключових компетентностей учнів, підвищує інтелект дитини, зміцнює її
віру у власні здібності, стимулює активність і творчість. Учні стали
доброзичливішими, уважнішими один до одного, допомагають одне одному у
навчанні, проявляють почуття радості за успіхи інших.
В роботі з дітьми, що мають особливі освітні потреби,
здоров`язбережувальні технології не лише повертають віру у власні здібності, а
й допомагають розвивати інтелект. Формування знань, умінь, ставлень, що є
сутністю компетентнісного підходу, забезпечують у майбутньому здатність
особистості успішно навчатися, вдосконалювати професійну діяльність, відчувати
себе частиною спільноти і брати участь у справах громади.
Немає коментарів:
Дописати коментар