Матеріали педагогічної ради

Формування активної, адаптованої, відповідальної та стратегічно мислячої юної особистості: реалії, проблеми та результати в просторі освітніх можливостей

Дата проведення: 09.01.2020 року

Заступник директора з НВР Плахотнік О.М.

Керівник методичної ради Столярова Л.Ф.

Мета: Ознайомитися з матеріалами позитивного досвіду якісної освіти дітей, обговорити своє бачення освітнього процесу в Україні, розглянути шляхи вирішення основних проблем в межах освітнього простору школи.

 Завдання: Поєднати теорію з практикою.

Інтеграція України в європейський та світовий простір викликала необхідність переглянути підходи до навчання школярів, проаналізувати чинники, що гальмують підвищення якості та формування життєвої спроможності особистості. Характерною тенденцією розвитку нинішньої загальноосвітньої школи є відмова від уніфікованості загальноосвітніх навчальних закладів, їх одноманітності. Відійшли в минуле часи, коли тисячі українських шкіл відрізнялися одна від одної хіба що назвою – так стандартизовані були навчальний зміст, форми і методи роботи, система оцінювання навчальних досягнень школярів тощо.

Модернізація української школи відбувається досить стрімко і непросто, але разом з тим планомірно. Адже доводиться відмовлятися від усталених стереотипів, виробляти нові принципи шкільної освіти, формувати її нові зміст і методи.

Сьогодні закладено нові підходи до організації освіти в школі, яка створює сприятливі умови для врахування індивідуальних особливостей, задоволення інтересів і потреб учнів,  і все це – для формування в школярів орієнтації на той чи інший вид майбутньої професійної діяльності.

Очевидним стає той факт, що ефективність освітньої діяльності школяра залежить і від добре засвоєних знань, і від оволодіння учнями прийомами розумової діяльності, і від рівня сформованості особистості, задіяної у всіх сферах життєдіяльності людини.

На практиці ми вже переконалися, як важливо розпізнати кожну особистість, допомогти конкретному вихованцю оволодіти майстерністю складання проєкту свого життєвого шляху, а, отже, для цього конче потрібно опанувати та реалізувати на практиці педагогічну діагностику, ідентифікацію індивідуальності кожної особистості; провести педагогічне спостереження, бесіди, анкетування, тестування з метою встановлення добору особистісних якостей, зуміти пояснити дитині мотиви, прагнення або передбачити свій життєвий шлях у майбутньому.

Сьогодні ми розглядаємо стратегію для сучасної освіти, яка має чітко впливати на формування активної, адаптованої, відповідальної та стратегічно мислячої юної особистості. Входження молодих поколінь у глобалізований динамічний світ, у відкрите суспільство актуалізує роль життєвої компетентності вихованців. Пригадаємо, щоб мати можливість знайти своє місце в житті, учень сучасного освітнього закладу мусить володіти певними якостями та вміннями:

- швидко адаптуватись у мінливих життєвих ситуаціях;

- критично мислити;

- використовувати набуті знання й уміння в навколишній дійснocтi;

- бути здатним генерувати нові ідеї, приймати нестандартні рішення, творчо мислити;

- бути комунікабельним, контактним у різних соціальних групах, уміти працювати в команді;

- цілеспрямовано використовувати свій потенціал як для самореалізації в професійному й особистому плані, так і в інтересах суспільства, держави;

- вміти добувати, переробляти інформацію, одержану з різних джерел, застосовувати її для індивідуального розвитку й самовдосконалення;

- бережливо ставитися до свого здоров’я й здоров’я інших як найвищої цінності;

- бути здатним до вибору альтернатив, що пропонує сучасне життя;

- уміти планувати стратегію особистого життя, орієнтуватись у системі найрізноманітніших суперечливих і неоднозначних цінностей, визначати своє кредо і свій стиль.

Всі ці обставини зумовлюють потребу в оволодінні сучасними компетентностями, які дають особистості можливість реалізувати в житті свій пізнавальний, творчий та діяльнісний потенціал.

Актуальність проблеми освіти, яку ми розглядаємо виявляється вже в тому, що до цих пір ми не отримали загальної для країни моделі освіти, яка розглядається сьогодні в різних напрямках. Зовсім недавно ми працювали над проблемою життєтворчості дитини, вивчали основи педагогічного впливу на дітей, і як їм адаптуватися до майбутнього життя. Але ми вже побачили, як змінилися технології, як стало розвиватися суспільство, а коли наступило це майбутнє життя, виявилося, що ми ще не готові швидко сприйняти нові кардинальні зміни в освіті, бо десь в сторону зсунулася роль знань, і одного лише виховання моральних та культурних якостей і вмінь дитини сьогодні замало.

Погодьтеся, що тепер знову і наші діти, і ми самі не можемо точно знати, з якими змінами зіткнеться наше суспільство і з якими його викликами зустрінуться наші діти, які зараз ще навчаються в школі, коли виростуть. І чи не стануть сучасні методи методами вседозволеності, яка часто призводить до свавілля. Тому зараз і виникла така необхідність – задуматися, як перейти від школи, яка напічкує дітей знаннями, що дуже швидко, на жаль, застарівають, до школи, яка вчить, як ці знання використовувати.

На повний зріст постала проблема освіти людини в новому просторі її існування. Основою кризи сучасної освіти є втрата здатності й потреби особистості вести активну життєдіяльність саме в дусі освітньої інноваційної спрямованості нашої сучасності. То в чому полягає інноваційність сучасної школи? Основою соціальної та культурної характеристикою людини стає реакція на ці зміни і здатність творчо справлятися з ними за допомогою знань.

Активне навчання та розвиток мислення і є шляхами формування інноваційної особистості, що пов’язують шкільні предмети з розвитком мислення і зі стилем життя. Створення умов для розвитку адаптованої, гармонійно розвиненої особистості вимагає від учителів застосування сучасних педагогічних технологій, в першу чергу активних методів та нестандартного критичного мислення, визначення шляхів формування конкурентоспроможного випускника, який володіє сталими знаннями і завдяки їм зможе адаптуватися в соціальному просторі. Не «виховуючи, навчаю», а «навчаю і виховую» стало основним показником сучасної освіти. Можливо тому, що тільки освічена людина завжди може сказати: «Це відбувається так, тому, що…».

В «Концепції громадянського виховання» чітко вказується, що результатом успішного формування активної, адаптованої, соціально відповідальної та стратегічно мислячої юної особистості в освітньому процесі можна вважати рівень її освіченості в плані готовності до виконання соціальних ролей:

Я – успішний учень, тому – у дорослому житті – успішний працівник.

Я – система громадянських компетентностей, у дорослому житті – свідомий громадянин.

Я – система ціннісних ставлень – у дорослому житті – успішний сім’янин.

Отже, усвідомлення сучасної стратегії освіти як основи для формування цілісної моделі самої освіти, що долає її сучасну частковість, різноспрямованість набирає величезної ваги, в рамках якої здійснюється затребувана нашою сучасністю саме освітня суспільно відтворювальна інноваційна діяльність.

Водночас, у розв’язанні головних освітніх проблем особливого значення набуває розуміння докорінної зміни пануючої парадигми, зумовленої потребами українського суспільства.

Звернемося до проблем сучасної школи:

Проблеми вчителів:

Слабка соціальна захищеність педагогів. Зростання навантаження: надмірна звітність, впровадження нових методик і програм. Недосконалість системи підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів. Пасивні, незацікавлені в засвоєнні знань учні. Самоусунення учнів від розумових і трудових навантажень. Відсторонення батьків від освіти та виховання дітей. Критика і звинувачення вчителя  в неуспішності і незацікавленості в навчанні дітей. Звинувачення в постійній грошовій «благодійності» для школи.

Сучасним школярам доволі складно пояснити, навіщо їм потрібно вміти розв’язувати рівняння, знати основні історичні дати чи розбиратися у законах фізики. А що вже говорити про активну діяльність, яка вимагає чимало часу, самостійної роботи та вміння опрацьовувати значні обсяги інформації.

Тож у вчителя з’являється чимало справедливих запитань: Як мотивувати дітей працювати відповідально? Як показати, що багато знати дійсно цікаво та корисно? Відповіді на ці та багато інших актуальних запитань та шляхи виходу із цієї ситуації, що склалася в освіті, спробуємо знайти разом під час нашого засідання.

Серед проблем учнів, це такі: невідповідність шкільних предметів інтересам дітей, тому їм нудні уроки. Зміна системи цінностей – дітям хочеться підвищити статус і домогтися успіху, а не отримання знань. Учні не бачать, як шкільні знання знаходять застосування в житті, тому про це треба їм говорити. Зростання навчального навантаження і на його основі часом непосильні освітні експерименти. Збільшення кількості перевірочних робіт (контрольні, тести, зрізи, ДПА, ЗНО), олімпіади, конкурси і т.д. Шкільні програми не завжди відповідають вимогам ЗНО, при підготовці до яких проводиться так зване стихійне «накопичення» знань.

Неможливо не погодитися, що шкільні програми початкової школи передбачають виконання домашніх завдань з батьками, що породжує несамостійність дітей у їх виконанні. Проблеми в дітей зі здоров’ям: самоусунення від розумових і трудових навантажень (гіподинамія, ожиріння, порушення постави, хронічні захворювання). Порушення зору, слуху. Читання не актуальне. Гіперактивність. Відсутність логіки. Слабкі обчислювальні навички. Негативний вплив інформаційного середовища на мислення і психіку.

І, звичайно, фінансові проблеми:

Низький рівень фінансування школи, низьке матеріальне забезпечення: ремонт приміщення, закупівля нового обладнання, брак спортивного інвентарю, брак підручників, методичної літератури, телефонний зв’язок, харчування, оплата обладнання, тепла, води, електроенергії, Інтернет...

Проблеми соціального характеру:

Невідповідність шкільного навчання запитам сучасного суспільства. Криза традиційної системи освіти. Зниження цінності знань: шкільні знання не знаходять застосування в житті.

Ми зраділи появі сучасних ІКТ і посадили дитину за комп’ютери. Модно, в ногу з часом. Але ніхто не виміряв до цього часу наскільки це дійсно позитивно спрацьовує, як і те, наскільки знецінюються цим спроби навантажувати пам’ять – всю необхідну інформацію можна знайти в мережі Інтернет. Навіть виконані домашні завдання.  Проблема застарілих знань.

Організаційно правові проблеми – це недосконалість змісту освітніх програм та форм управління освітою; багато шкіл визнані нерентабельними; перекваліфікація системи навчання в систему надання освітніх послуг; «Кадровий голод»; впровадження ЗНО і нових педагогічних технологій.

Як свідчать вчителі початкової школи, сучасні школярі сильно відрізняються від своїх однолітків, які навчалися кілька років тому. Діти, які виросли в умовах гострих соціальних протиріч, тотального недитячого телебачення, втрати людських цінностей, відсутності авторитету акумулювали в собі все гарне і погане, що міститься в цих процесах. Ще з дитинства дорослі заповнюють дитячі голови непотрібною й незрозумілою інформацією, і, як наслідок, діти стають більш розвинутими, здібними, вільними у вираженні своїх почуттів та ставленні до оточуючого світу. Школі стає все важче й важче задовольнити дитячі потреби, тому, щоб реформувати систему освіти вчителям початкової школи довелося негайно пройти перепідготовку, щоб вони змогли в умовах НУШ повністю вгамовувати жагу здібної дитини до пізнання та вдовольнити всі її потреби.

Математично здібні учні є "безцінним капіталом" у століття науково ­ технічного прогресу та потребують підтримки й уваги з боку вчителя та батьків вже в початковій школі.

Так, математика – важкий предмет шкільного курсу. Дуже часто діти механічно засвоюють визначення, теореми, правила, закони, а не оволодівають їх основною ідеєю, логікою проведення. Неодноразово спостерігається заучування визначень, законів, доведень без їх усвідомлення, без розуміння їх основної ідеї, логіки проведення та ходу міркувань. Як наслідок, дитина перенавантажена непотрібною інформацією, має нерозвинене уміння вчитися.

Проводячи заняття за програмою НУШ у початковій школі, вчителі ставлять перед собою завдання за допомогою засобів навчання збагачувати уявлення дітей про якості особистості, емоційні властивості, норми поведінки, вчать бачити прояви цих якостей в поведінці інших, розуміти їх вчинки. Так формується в дітей позитивне сприймання образу «Я», адекватна самооцінка з одного боку, як основа регуляції власної поведінки, з іншого - запорука успішного становлення міжособистісних стосунків. Зроблені вчителями установки на взаємодію навчання та доброзичливе ставлення до однокласників, і на їх основі виховується культура поведінки і любов до життя.

Правильно організована освітня діяльність завжди допоможе та полегшить дитині навчитися самостійності. Тепле слово, лагідність, доброзичливі стосунки в сім’ї, щира порада, зразковий приклад батьків у тих чи інших вчинках, родинна любов, увага та повага, підтримка вчителя та взаємовиручка з однокласниками в скрутну хвилину – ось якої саме допомоги у навчанні потребують наші діти.

Досліджено, що інтерес до навчання в дітей молодшого шкільного віку вкрай нестійкий, більшість із них не виявляє вольових зусиль до подолання навчальних труднощів.

З початку навчального року чимало першокласників ще тривалий час цікавляться зовнішнім боком шкільного життя, їх хвилює лише новизна статусу школяра; більшість дітей беруть участь у наслідувальних діях; частина з них охоче працюють на уроці лише тоді, коли впевнені в успіху. Тому для формування повноцінної мотивації навчання молодших школярів особливо важливо забезпечити такі умови:

- збагачувати зміст уроку особистісно – орієнтованим цікавим матеріалом;

- утверджувати гуманне ставлення до всіх учнів, бачити в кожній дитині особистість;

- закладати основи потреби в спілкуванні з учителем та однокласниками під час навчання;

- збагачувати мислення інтелектуальними почуттями та запитами;

- формувати пізнавальний інтерес;

- формувати адекватну самооцінку своїх можливостей;

- утверджувати прагнення до саморозвитку, самовдосконалення;

- використовувати різні способи педагогічної підтримки, прогнозувати ситуації,  коли вони особливо потрібні дітям;

- виховувати відповідальне ставлення до навчальної праці, зміцнювати почуття обов’язку.

Щоб покращити знання учнів нам необхідно щоразу отримувати відповіді на питання:

1. Чого хочемо навчити? Як покращити навчання?

2. Які є сильні сторони, засобів покращення знань у нашому стилі викладання, що дається складніше і чому?

3. Що сприятиме навчанню учнів, їх власній та колективній оцінці?

4. Як формувати мислення, що сприятиме зростанню учнів у докладанні зусиль?.

5.Які затрати часу на осмислену роботу над матеріалом потрібні вихованцям?.

Вже можна сказати, що з’явилось чимало цікавого в творчому доробку вчителів нашої школи, адже вони постійно шукають нові форми, методи роботи, які сприяють підвищенню якості освітнього процесу.

 Виступаючі:

• Вчитель початкових класів Скочко Л.В. «Створення сприятливого середовища для набуття соціального досвіду учнями в умовах НУШ».

• Вчитель початкових класів Скрипник Т.В. «Формування відповідальної, мислячої юної особистості шляхом підвищення ефективності креативної діяльності в освітньому просторі початкової школи».

• Вчитель німецької мови Шачаніна В.М. «Формування пізнавальної активності учнів на основі особистісного підходу на урока німецької мови».

• Вчитель історії Усаченко О.В. «Підвищення ефективності уроку історії шляхом використання інноваційних технологій (візуалізація)».

• Вчитель географії  Рубан І.М. «Формування соціально активної особистості в сучасному освітньому процесі на уроках географії через впровадження інтерактивних форм навчання».

• Вчитель української мови та літератури Ковалевська О.Л. «Забезпечення якісної освіти учнів за умов створення та реалізації індивідуальної освітньої програми в рамках предметів української мови та літератури».

 Щоб зробити навчання цікавим і відповідним до життя, слід регулярно  переглядати вимоги освітніх програм, навчитися активно використовувати інтерактивні технології (курси, семінари) та застосовувати різні методики в освітньому процесі, проводити більше «живих» уроків (виставки, екскурсії, дослідження), в старших класах зробити навчання орієнтованим на професійне самовизначення, відкоригувати вимоги ДПА та ЗНО відповідно до шкільної програми, продовжувати розвивати морально-естетичне, національне і патріотичне виховання школярів.

Для цього нам необхідні:

- соціалізація освіти (школа, сім’я, суспільство, система додаткової освіти), освіта через ЗМІ;

- корекція системи освіти (зберегти все найкраще, вироблене роками українськими педагогами, доповнити досвідом Європейських та Східних країн – (але – без фанатизму);

- шукати шляхи, як збільшити капіталовкладення в освіту: матеріально-технічне забезпечення (участь в різних конкурсах та грантах);

- чітко визначити права та обов’язки всіх учасників освітнього процесу;

- знизити кількість звітної роботи, виділяти вчителю більше часу для творчості.

Шлях України в щасливе майбутнє пролягає через освіту. Освіта і виховання в житті людей – первинне і головне, усе інше – його наслідки. Там, де ці цінності відкладають “до кращих часів” і починають вирішувати інші, загальніші і важливіші, як комусь здається, проблеми, ці “кращі часи” не настають ніколи.