Закон України
«Про освіту» наголошує, що «освіта є основою інтелектуального, духовного,
фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації,
економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об’єднаного спільними
цінностями і культурою, та держави».
У сучасних
умовах, коли українське суспільство формує правову демократичну державу, на
перший план висувається проблема соціальної активності людини, її свідомої
участі в громадських справах та організації власного життя. Величезну роль у
житті суспільства і держави відіграє підростаюче покоління, оскільки воно являє
собою ту соціальну групу, яка несе у собі велетенські потенційні можливості
майбутнього.
Формування у
підростаючого покоління соціальної активності є важливим завданням сучасного
суспільства.
Адаптація
дитини відбувається з перших її кроків приходу до школи, з перших східців, які
вона переступає, піднімаючись на другий поверх у новому корпусі початкової
школи: цифри, знаки, химерні геометричні фігурки, а вгорі дитячі очі
зустрічають усміхнені хмаринки, кожна з яких несе ввічливі слова. І немає
різниці вміє дівча чи хлоп’я читати чи ні, спочатку їм їх прочитає вчитель,
вихователь чи батьки, а згодом вони це зроблять самостійно так починає
формуватись активність, допитливість
молодших школярів.
Двері
приміщення класу щиро зустрічають кожну дитину щодня привітними вітальними
словами у вигляді повітряних кульок, кольорових долоньок, які налаштовують її
на позитив та додають активності на весь робочий день.
7 обов’язкових
осередків, які знаходяться на території класної кімнати (куточків, місць, можна
називати по різному) дають можливість дітям у чомусь проявити себе ( чи в грі,
чи у навчальній діяльності, чи у стосунках з однолітками, а чи просто побути
насамоті у куточку тиші). А чи нічого не нагадують нам ці осередки? Так, це
один із ланцюжків наступності дошкільного виховання і початкової освіти, яка
дає можливість адаптуватися до навчальної діяльності та несе в собі більше
відповідальності, розумової активності у порівнянні з дошкільним закладом.
Візьму для
прикладу один із осередків, який напряму стосується проблеми над якою я працюю
(Читання як засіб соціалізації особистості громадянського суспільства) – це
«осередок читача».
Спочатку на
полиці я ставила книжечки, які не містять текст, а лише малюнки, так як діти ще
не вміли читати, потім поступово підставляла казки, які чули, бачили на відео,
а згодом починали читати самі або за серією малюнків розповідали один одному.
Таким чином застосовувала різні прийоми читання «Читання мовчки» (хто вмів, сам
читав), «Читання вголос» (один читає вголос – всі уважно слухають), «Читання з
другом» (читають по черзі обоє), та інші.
Зупиняючись на
мовно-літературній освітній галузі, хочу зазначити, що програмою під
керівництвом О.Я.Савченко у початковому курсі рідномовної освіти виокремлено
такі змістові лінії: «Взаємодіємо усно», «Читаємо», «Взаємодіємо письмово».
«Досліджуємо медіа», «Досліджуємо мовлення», «Театралізуємо». Не буду зараз
характеризувати кожну змістову лінію, зупинюся на одній «Театралізуємо». Саме
вона слугує розвитку комунікативних умінь учнів, зокрема вміння моделювати
різні ситуації спілкування, обирати відповідні комунікативні стратегії,
досліджувати несловесні засоби спілкування. Специфіка цієї лінії пов’язана з
формуванням уявлення про театр як місце, де учні здобувають досвід співчуття та
співпереживання, досліджують чужу (глядач) та власну (актор) експресію. Ця
змістова лінія, передбачає залучення дітей до сценічної творчості, в умовах
якої школярі набувають акторського досвіду, зокрема імпровізації, що забезпечує
розвиток у дитини емоційного інтелекту, творчого мислення, самосвідомості й
самоефективності, уміння долати бар’єри, пов’язані з неоднозначністю,
співпрацювати з іншими особами.
Важливим
пріоритетом учня, як здобувача освіти, являється його емоційно – психологічний
стан: з яким він прийшов до школи, як він у нього змінився після першого уроку,
перерви, в кінці робочого дня. І вже з перших уроків кожен учень, не вміючи
читати, міг переміщувати свою прищіпку з ім’ям чи з фотокарткою на відповідне
табло з мімічними малюнками та написами (У мене все добре, чи навпаки – Мені
погано, Я задоволений, Мені цікаво, Мені сумно та ін..). Вчитель у свою чергу
бачить емоційний стан всього класу і кожного окремо та надає допомогу тим, хто
цього потребує. Це дуже важлива складова успіху дитини, але не всі можуть
висловити свій стан словами для цього й існує табло «Мій настрій».
Хочу ще кілька
слів сказати з приводу стосунків між учнями в класному колективі. Ні для кого
не секрет, що діти часто сваряться, щоб уникнути такої прикрої ситуації, можна
проводити різноманітні бесіди, настанови, мати розмову з батьками, записувати
зауваження в щоденник, але нам на допомогу приходить «Коло вибору». З ним ми
знайомимо учнів з перших днів перебування в школі, за допомогою нього вирішуємо
ряд проблем дисциплінарного характеру та складнощі у стосунках з однолітками. Я
не можу сказати, що зникли всі проблеми й негаразди і що все це швидко
спрацьовує, але з часом вони ведуть один одного до цього «кола» і всі разом
знаходимо шляхи виходу зі спірної ситуації. Саме «Коло вибору» допомагає дітям
вміти пробачати, уступати, не звертати увагу на дрібниці, вчить примиренню,
справедливості.
Суспільству,
що розвивається необхідні освічені, моральні, соціально-активні люди, які
готові діяти в його інтересах, можуть самостійно приймати відповідальні рішення
в ситуації вибору, прогнозуючи їхні можливі наслідки, відрізняються
мобільністю, динамізмом, конструктивністю, ініціативою, мають розвинене почуття
відповідальності за долю країни, саме такими ми виховуємо своїх учнів у новій
українській школі.
Класовод 2–А класу Скочко
Лариса Вікторівна
Немає коментарів:
Дописати коментар