Сучасні проблеми в інноваційній діяльності вчителів-словесників

Наш час – це час змін, зміни відбуваються і в навчально - виховному процесі. Інформатизований світ дуже стрімко змінюється, дедалі важче в ньому орієнтуватися вчителю та звичайному учню, а ще важче творити і виховувати Людину. Постійно замислюєшся над тим, як зробити урок цікавим, сучасним, щоб учні з бажанням ішли в клас, як виховати людину, яка б уміла поєднати свій духовний світ, знання, практику, творчість.

Кожен вчитель намагається відшукати цікаві методи роботи з дітьми, обрати певну тактику, стиль роботи, намагається створити умови для позитивного розвитку, творчої реалізації, а найголовніше соціалізації громадянського суспільства. На сьогоднішній день існує багато сучасних навчальних технологій. Та суть не у нововведеннях, а в тому, наскільки вони ефективні, корисні, змінюють структуру та якість освітнього процесу. В. О. Сухомлинський писав: "Не забуваймо, що в школі дитина не тільки вчиться, у школі вона живе".

Література й мова вивчаються в школі не для того, щоб через багато років людина могла розповісти всі правила, назвати біографічні дані кожного письменника, знати тему та ідею художнього твору. Ставлю перед собою інше завдання – навчити дитину жити, думати, володіти усним та писемним мовленням.

Будь-яка творчість передбачає любов, тому і діяльність учителя немислима без неї. Якщо учень і вчитель ідуть на урок з почуттям любові, добра, поваги, то відбудеться єднання душ, що сприятиме ефективному навчанню й вихованню. Саме з любові і поваги проростає коріння взаєморозуміння, взаємозбагачення, взаємодопомоги, взаємодовіри, взаємоконтролю.

Використовуючи у своїй практиці методику проектної технології, формую життєво необхідні компетентності учня, прагну, щоб учень умів реалізувати себе в житті, вів активний спосіб життя, критично оцінював власну діяльність, умів працювати в колективі, не боявся висловлювати власну думку. Учні можуть самостійно працювати, планувати свої цілі та свою діяльність, робити висновки, йому цікаво працювати на уроках, він хоче бути успішним..

Доброзичливе, щире, відкрите, емоційне, наукове спілкування – ось що таке для мене уроки мови й літератури. На них учень і вчитель обмінюються враженнями, сперечаються, висловлюють свої думки, пізнають щось нове. Найкорисніші уроки, які наповнені добрими емоціями і почуттям, на яких панує робоча атмосфера. Якщо ми, вчителі, зайшли до класу, а очі учнів мертві, ледь жевріють, спробуємо своїм поглядом, словом "запалити" їх, тому що без цього  урок пройде марно.

Тому перед вчителями-мовниками країни – важлива і складна державна задача, для вирішення якої потрібні знання, енергія, пошук нових шляхів. Кожен, хто пов’язаний з викладанням мови, знає, що засвоюється матеріал тим легше і краще, чим більше зацікавлений у ньому той, хто навчається, чим більше він захоплений навчанням.

Використовуючи у своїй практиці методику проектної технології навчання, формую життєво необхідні компетентності учня, прагну, щоб учень умів реалізувати себе в житті, вів активний спосіб життя, критично оцінював власну діяльність, умів працювати в колективі, не боявся висловлювати власну думку. Учень можуть самостійно працювати, планувати свої цілі та свою діяльність, робити висновки, йому цікаво працювати на уроках, він хоче бути успішним.  Ми, вчителі, розуміємо, що більшість уроків проодиться стандартно. Що ж дає нестандартний, нетрадиційний урок?

По-перше, активізацію розумової діяльності учнів. Стимулює мислити, думати, порівнювати, аналізувати, виправляючи свої помилки і помилки свого товариша.

По-друге, розвиток пізнавальних інтересів учнів до навчання. Їм цікаво вчитися, прагнучи знати якомога більше, щоб виступати в ролі вчителя, контролюючи чи перевіряючи товариша.

По-третє, розвиток зв’язного мовлення та творчих здібностей учнів. Вони вчаться правильно, грамотно і красиво говорити.

Учитель створює такі умови, застосувавши такі методи, прийоми, форми роботи, які б сприяли досягненню відповідних цілей. Школярі вчаться здобувати й застосовувати знання самостійно, індивідуально, в парах, групах. На уроці створюється ситуація успіху, позитивного настрою, відповідної мотивації, взаємопідтримки.

Але не можна заперечувати, що ніякі новітні педагогічні технології не допоможуть словесникові це зробити, коли він за суб’єктом навчання не бачитиме живої людини, яка росте, пізнаючи навколишній світ і себе в ньому, не відчуває серцем душі цієї підростаючої особистості.

Уроки рідної мови та літератури вимагають від учнів напруженої інтелектуальної роботи. Тому дуже важливо використовувати такі методичні засоби, які сприяють виконанню основних завдань навчання, знімали б час від часу напруженість, давали емоційну розрядку. Прагнення стати переможцем – важливий стимул для активізації пізнавальної діяльності. .

Які б технології не обрав учитель, необхідно завжди пам’ятати, що кожен прийом, метод хороший, якщо він насамперед допомагає формуванню мислення учнів, їхній пошукові діяльності, зорієнтованій на розвиток індивідуальних задатків та нахилів особистості. Яким би багатим і цікавим матеріалом не оперував учитель, ефективність занять буде залежати від активності самих дітей. Особливо вони пам’ятають ті заняття, у яких брали безпосередню участь, тому інтерактивні методи навчання є частиною особистісно зорієнтованого навчання, оскільки сприяють соціалізації особистості, усвідомлення себе як частини колективу, своєї ролі і потенціалу.

Українська класика, кращі твори української діаспори, сучасна література сприяють становленню і розвиткові таких рис особистості, як патріотизм, зацікавлена участь в усіх державних і громадських справах, творче відношення до праці. Виховання таких рис – важлива мета вивчення літератури. Залучаючи майбутніх учасників розбудови незалежної України до скарбниць української літератури, формую в них естетичні смаки, високу моральність, духовні потреби.

Застосування проектних форм навчання забезпечує на моїх уроках ефективність і результативність, сприяє формуванню активної особистості, дає можливість індивідуалізовано підходити до організації навчальної діяльності учнів з різним рівнем підготовленості, виявляти їх здібності та можливості, які на звичайних уроках не проявляються.

Часто і справедливо повторюють вислів: "Особистість учня не посудина, яку потрібно наповнити знаннями, а факел, який слід запалити. Але вогонь легше всього займається від вогню". Захоплення вчителя предметом, любов до мови та літератури, глибока ерудиція, щира зацікавленість у долі кожного учня – ось що раніше і більше всього забезпечує успіх викладання.

Ці ж якості вчителя постійно змушують його думати про свої нові підходи до літератури і мови та про методичну майстерність.