Інноваційна діяльність вчителя як умова формування його професійної компетентності з питань соціалізації особистості громадянського суспільства

Доповідь заступника директора з НВР Плахотнік О.М.

на засіданні педагогічної ради 

Мета: привернути увагу вчителів до інноваційної діяльності як умови формування професійної компетентності, ознайомити з новими підходами до її впровадження в практику роботи, дати суспільну оцінку.

Форма проведення: педрада-дискусія.

  У XXI столітті освіта перетворюється на одне з основних джерел стратегічних ресурсів людського капіталу та знань, що визначають загальний рівень розвитку суспільства. Освіта, яка вчить жити успішно в сучасному світі, має велику цінність. 

  Одним із завдань, які вирішує сучасна школа, є формування духовно, інтелектуально, психологічно підготовленого до самостійного життя випускника. Сьогодення диктує, що суспільству потрібна професійно-компетентна молодь, яка вміє швидко адаптуватися в нестабільних умовах, здатна до ризику, самостійного вибору сфер діяльності, поведінки, орієнтованої на успіх, саморегуляцію. Життєвий успіх особистості – це результат стратегії й тактики, він твориться на основі системи цінностей, мотиваційної сфери та сформованого ідеалу свого майбутнього. 

  Тому сьогодні головне завдання школи – не вчити, а навчати вчитися, підготувати учня до неперервного навчання. Тому мають змінитися функції учня і функції учителя. Перший повинен буде разом із засвоєнням відповідних знань розвивати в собі здатність, навички, уміння самостійно їх шукати, тобто оволодівати науковим методом пізнання. Другий же відповідно – допомогти першому навчитися вчитись. 

  Учитель – головна постать у школі. Педагог – представник однієї із найбільш соціально значущих людських професій, робота якого орієнтована на розвиток і формування людини. 

  Проблема особистості педагога як суб’єкта педагогічної діяльності, компетентного та здатного до саморозвитку, відображена в сучасних працях науковців. Розвитку професійно-педагогічної компетентності присвячені дослідження таких українських науковців, як Н. Бібік, О. Овчарук, Л.Паращенко, О. Пометун, О. Савченко, О. Шувалова та ін. 

  У Концепції загальної середньої освіти вказано на необхідність розв’язання проблеми підготовки вчителя, який усвідомлює свою соціальну відповідальність, постійно дбає про своє особистісне та професійне зростання, уміє розв’язати нові педагогічні завдання. У системі професійної підготовки вчителя важливим є процес формування професійної культури й компетентності. 

  Ознаки компетентності вчителя: 

• готовність учителя до інноваційної діяльності; 

• здатність до подальшого самопроектування, самовдосконалення. 

  Чинники, від яких залежить професіоналізм:

• Особисті здібності; 

• Мотивація до роботи; 

• Зміст роботи; 

• Умови життя; 

• Вплив колективу тощо. 

  Сучасні вимоги до педагога на перше місце ставлять систематичну самостійну роботу з розвитку професійної компетентності, поглиблення його теоретичних знань і практичних умінь. Водночас актуальною є і проблема підпорядкування індивідуальних творчих інтересів загальній творчій проблемі, над якою працює колектив. Тому одним із головних завдань своєї діяльності адміністрація школи вважає розвиток професійних компетентностей учителя: 

• самоосвітня компетентність; 

• методологічна компетентність; 

• продуктивна компетентність; 

• інформаційна компетентність; 

• функціональна компетентність; 

• соціальна компетентність. 

  Шляхи формування та вдосконалення професійної компетентності вчителя: 

• самоосвітня діяльність; 

• вивчення, апробація та впровадження інноваційних освітніх технологій; 

• дослідницько-пошукова діяльність; 

• практично-експериментальна робота; 

• кооперативна проектна творча діяльність; 

• науково-методична робота. 

   Мета нашої роботи сьогодні – створити узагальнений портрет компетентного вчителя. Нині педагогічна наука пропонує нам величезну кількість технологій, програм, методів, спрямованих на навчання учнів. Відповіді ж на запитання, яким має бути сьогодні вчитель, які види та форми роботи з учнями є найдоцільнішими, яким має бути імідж нашої школи ми з вами повинні дати після роботи в групах по створенню «Вернісажу думок». 

  Поєднання та впровадження інноваційних форм та методів роботи в навчально-виховний процес спрямовані на розвиток здатності орієнтуватися в нових умовах, адаптуватися до них. У освітньому процесі такий підхід найактуальніший. Вчителю відведено провідну роль у втіленні інновацій. Завдання вчителя нині – відібрати зі своїх методичних надбань усе прогресивне і змінити, модернізувати, трансформувати навчальний процес так, щоб забезпечити розвиток мислення, розумових творчих здібностей учнів. 

 Презентації творчих груп 

Перша група «Професійна готовність». 

Питання: Які знання, вміння необхідні педагогу для роботи в режимі інноваційної діяльності? 

Друга група «Умови для успішної інноваційної діяльності». 

Питання: Які умови необхідно створювати в школі для соціалізації особистості громадянського суспільства? 

Третя група «Сучасні проблеми суспільства в інноваційній діяльності». 

Питання: Навчання і виховання в режимі соціалізації сучасної школи. 

Четверта група «Результат інноваційної діяльності». 

Питання: Які ключові проблеми соціалізації школи допоможе вирішити інноваційна діяльність? 

 «Яким має бути сучасний учитель?» 

  Погляд учнів. Учитель повинен мати такі основні риси: доброта та чуйність, уміння чітко та просто пояснювати новий матеріал, розуміти й підтримувати у будь яких ситуаціях. 

  Погляд батьків. Учитель має бути вимогливим, справедливим, фахівцем своєї галузі. 

 Погляд суспільства. Учитель має бути, насамперед, фахівцем та психологом. 

  Потреби суспільства можна скомпонувати в блок таких дидактичних вимог до організації навчально-пізнавальної діяльності учнів: 

- формування в учнів самовмінь – навичок самоосвіти, самооцінювання, самовизначення, самоаналізу дій тощо; 

- науково-практична підготовка особистості до свідомого професійного самовизначення; 

- формування вибіркової, відносно стійкої спрямованості інтересів і потреб особистості на певний аспект соціальних цінностей; 

- формування соціальної компетентності, що характеризуються наявністю соціальних знань, соціального досвіду; 

- формування в учнів соціальної поведінки, яка характеризується рефлексією особистості на соціум, що продовжує їхню взаємозумовленість; 

- ознайомленість з соціальним простором – фундаментальними умовами діяльності та спілкування людей у суспільстві; 

- формування навичок пошукової активності; 

- виховання відповідальності за морально-ціннісний вибір засобів досягнення мети; 

- розвиток таких якостей як працездатність і цілеспрямованість. 

  Перелічені пріоритетні характеристики є стратегічними орієнтирами, що визначають зміст і спрямованість навчально-виховного процесу на забезпечення виконання соціального замовлення на якісну освіту. 

  Мета науково-методичної роботи школи: вироблення методичної компетентності педагогічних працівників для готовності до впровадження інноваційних технологій навчання. 

  Шкільна науково-методична проблема спрямовує роботу вчителів на впровадження нових наукових ідей, методик, технологій, формування практичного досвіду щодо роботи з дітьми. 

  Школа XXI століття зумовлює необхідність докорінного переосмислення освітньої парадигми, актуалізації змісту, технологій становлення особистості учня, як суб’єкта і проектувальника життя, створення проектно-життєвого простору, спрямованого на розвиток і саморозвиток компетентної, конкурентоспроможної особистості, яка вміє творчо розв’язувати проблеми, прагне змінити на краще своє життя й життя своєї країни. Школа має захистити й підтримати дитину, виробити в неї життєздатність, озброїти механізмами і технологіями розробки життєвих стратегій та проектів. Місія школи спрямована на оволодіння кожною молодою людиною ключовими компетенціями, як важливим результатом якості навчально-виховного процесу. 

  Навчання і виховання лише тоді мають реальну силу, коли вони ґрунтуються на вірі в дитину. Кожна дитина приходить до школи зі своїми інтересами, поглядами, проблемами, індивідуальними здібностями. І тільки від учителя та педколективу залежить, чи зможуть вони максимально розкрити потенційні можливості дитини, стимулювати її до особистісно-розвивальної творчості. А в основу своєї роботи вчитель має покласти любов і повагу до дитини, опору на її сили, внутрішній потенціал. 

  Справжній вчитель не той, хто розкриває учневі таємниці буття вказуючи йому прямий шлях до храму науки, а той хто своєю мудрістю запалює сонце над головою дитини, викрешуючи іскру допитливості, спонукаючи самостійно відшукати ключ до знань. 

 Творчий учитель мусить пам’ятати, що навчально-виховні технології мають відповідати викликам часу, орієнтуватися на прогресивні педагогічні досягнення, ідеї, культурні проблеми людства, нації, формувати в дітей основи моральності, духовної культури; сприяти реалізації парадигми сучасного навчання й виховання, творчій самореалізації всіх учасників навчально-виховного процесу.

ПРОЕКТ РІШЕННЯ:

1. Учителям:

1.1. Повторно опрацювати вимоги державних програм щодо формування основних компетентностей учнів з навчальних дисциплін.

1.2. Активізувати роботу щодо  реалізації активних та інноваційних форм   і  методів навчання учнів,   впровадження творчих завдань на кожному уроці.

1.3. Систематично працювати над підвищенням рівня викладання предметів, вдосконалювати свою професійну майстерність, впроваджувати освітні інновації, сучасні інформаційні технології з метою розвитку в учнів ключових компетентностей.

1.4.  Посилити роботу з обдарованими дітьми, залучати їх до участі в предметних олімпіадах, різноманітних конкурсах та проектах, що створюють умови для самопізнання й самореалізації, вжити заходів щодо вдосконалення науково-дослідницької та позакласної роботи по предмету  за інтересами учнів.

1.5. Активно займатися самоосвітою, поширення передового досвіду, розробкою методичних посібників, авторських програм тощо.

1.6. В рамках самоосвітньої діяльності спланувати роботу щодо  ознайомлення з існуючими в сьогоднішній педагогіці підходами і концепціями виховання, які визначають  взаємодію сім’ї та школи.

Протягом ІІ семестру 2015/2016 н.р.

2. Керівникам ШПЦК:

2.1. На засіданнях проаналізувати вплив викладання конкретних навчальних предметів на формування ключових компетентностей.

2.2. Впроваджувати в практику такі форми роботи, які задовольняли б цікавість і потреби учнів різних вікових категорій, сприяли б здійсненню допрофільної підготовки учнів та профорієнтації серед них.

2.3. Презентувати педагогічні досягнення на сторінках фахових журналів, залучатися до педагогічних ярмарок, виставок з метою представлення своїх методичних знахідок.

Постійно

3. Заступнику директора з виховної роботи Скорик В.М.:

Скоординувати діяльність класних керівників щодо забезпечення підвищення педагогічної культури батьків та розуміння пріоритету виховання дітей у сім’ї, гуманних відносин між членами родини шляхом проведення батьківських лекторіїв.

Протягом ІІ семестру 2015/2016 н.р.

4. Класним керівникам 1-11 класів:

В процесі корегування планування тематики батьківських зборів на ІІ семестр 2015/2016 навчального року врахувати думку батьків та використовувати нестандартні форми при проведенні батьківських зборів та  активізувати роботу щодо залучення батьків до спільної роботи з педагогічним колективом закладу в різних напрямках діяльності.

Протягом ІІ семестру 2015/2016 н.р.

5. Практичному психологу здійснювати діагностичну та корекційну роботу з формування компетентностей учнів.

6. Адміністрації школи:

Плануючи роботу школи, вдаватися до заходів, орієнтованих на розвиток ключових компетентностей учнів.