Єдиний методичний день «Перспективний педагогічний досвід - показник розвитку професійної компетентності педагога»

 Матеріали єдиного методичного дня

21.11.2020 року

           На етапі реформування освіти актуальною стає проблема переорієнтації школи на інноваційну діяльність, яка ґрунтується на педагогічному пошуку ефективних шляхів самореалізації особистості педагога та учня.

Головним показником творчої діяльності педагога є наявність педагогічних знахідок, ідей, які в подальшому утворюють педагогічний досвід. Перспективний педагогічній досвід визначає зміст освіти, суттєво впливає на форми і методи, організаційну структуру педагогічного процесу.

Перспективний педагогічний досвід - це результат творчої діяльності вчителя з елементами новизни, спрямований на виконання актуальних завдань навчання і виховання. Перспективний педагогічний досвід має оцінюватися за  основними критеріями:

1. Актуальність і перспективність, тобто він має сприяти розв'язанню завдань сучасного етапу розвитку освіти, задовольняти потреби педагогічної практики, допомагати у подоланні труднощів навчально-виховного процесу.

2. Висока результативність, стабільність показників, оптимальність. Це означає, що застосування досвіду повинно сприяти підвищенню рівня знань, умінь та навичок учнів, давати сталу ефективність і стабільність результатів уроку за менших затрат часу і зусиль.

3. Наукова обґрунтованість, тобто відповідність основним принципам, законам педагогічної дидактики.

4. Існування елементів новизни та оригінальності. Незалежно від того, чи виходять автори досвіду за межі відомих форм і методів, чи здійснюють педагогічний процес у цих самих межах, вони завжди вносять до нього щось індивідуально значуще.

5. Можливість творчого наслідування досвіду іншими педагогами.

Сучасний етап розвитку українського суспільства характеризується швидкою зміною технологій, що обумовлює формування нової системи освіти, яка передбачає постійне оновлення.

Успішність реалізації безперервної освіти залежить від того, наскільки будуть здатні всі суб'єкти системи освіти підтримувати конкурентну спроможність, найважливішими умовами якої стають такі якості особистості, як активність, ініціативність, здатність творчо мислити і знаходити нестандартні рішення.

 Тому одним з перспективних напрямків розвитку освіти в Україні стає підвищення перспективної професійної майстерності, поширення перспективного передового досвіду, створення інноваційного освітнього середовища.

Визначення ступеня новизни перспективного педагогічного досвіду

Творча новизна вчителя проявляється у принципово нових закономірностях організації навчально-виховного процесу і вимагає змін у навчальних програмах, підручниках. Цей досвід можна охарактеризувати як новаторський. Педагог-новатор - це людина, яка пропонує нову ідею, втілення якої потребує принципово нового підходу.

 Новизна на практичному рівні проявляється в деталях:

- підібрані приклади;

- оригінально складена система завдань;

- чітко налагоджена система контролю за якістю знань, умінь і навичок учнів на всіх етапах уроку;

- вдала система роботи з розвитку пізнавальних здібностей учнів у процесі навчання та виховання;

- оптимальне використання форм і методів у процесі реалізації ідеї розвивального навчання тощо.

Методи вивчення   перспективного педагогічного досвіду

Перспективний педагогічний досвід варто вивчати в динаміці його розвитку, використовуючи з цією метою різні методи:

- вивчення системи роботи вчителя, керівника, спостереження за його діяльністю;

- бесіди з автором досвіду з метою виявлення таких елементів у його педагогічній і управлінській діяльності, які складно визначити тільки на підставі відвідувань уроків, позакласних заходів, гурткових, факультативних занять тощо;

- вивчення шкільної документації (учнівських зошитів, класних журналів, поурочних планів учителя, планів роботи гуртків, факультативів, матеріалів, які відображають його участь у методичній роботі, громадському житті школи);

- анкетування колег носія перспективного досвіду, його учнів, їхніх батьків.

Після вивчення перспективного педагогічного досвіду розпочинається наступний етап - його узагальнення.

Мета узагальнення: визначити засоби, прийоми, методи, і за допомогою яких досягнуто позитивного результату, вивчити умови забезпечення впровадження його в практику.

Для всебічного показу досвіду треба дотримуватися такої схеми узагальнення матеріалу:

- тема досвіду, обґрунтування його актуальності з точки зору розбудови національної школи й потреб практики;

- коротка характеристика змісту досвіду, проблем, які розв'язуються з його допомогою;

- сучасні теоретичні ідеї, які є науковою основою досвіду, реалізація з його допомогою основних дидактичних принципів навчання;

-  провідна ідея досвіду, що визначає його суть, варіативність форм його застосування;

- технологія досвіду, форми, методи, прийоми роботи, алгоритм дій;

- динаміка, кількісні та якісні зміни результативності навчально-виховного процесу;

- рекомендації щодо використання досвіду в практичній діяльності педагога.

Під час опису досвіду можна зауважити кілька суттєвих недоліків. Найпоширеніші з них:

-  глобальність досвіду. На практиці потрібно узагальнювати переважно не систему роботи вчителя, освітнього закладу, а розв'язання важливої педагогічної проблеми;

- традиційні форми, методи і прийоми роботи, що вміло використовують педагоги тощо;

- в узагальнених матеріалах мовиться лише про діяльність вчителя, залишаючи поза увагою діяльність учнів; варто не забувати, що навчально-виховний процес - це двосторонній процес;

- даються оцінювальні положення загального типу (тобто, йдеться про те, що робить учитель, але ігнорується питання, як він це робить);

- даються конкретні результати успішності, виховання учнів, а не відображується динаміка змін у цих результатах;

-  не вказуються умови запровадження досвіду.

Узагальнення досвіду

Під час узагальнення досвіду варто дотримуватися таких вимог:

1. Ознайомлення з досвідом учителя доцільно розпочинати з обґрунтування тієї конкретної проблеми, яка зумовила потребу в узагальненні саме цього досвіду.

2. Опис змістової значущості досвіду і можливих варіантів його реалізації в учнівському колективі з урахуванням найважливіших внутрішньо шкільних і позашкільних зв'язків.

3. Показ системи умов в їхній послідовності і взаємозумовленості, що забезпечує ймовірність досягнення найвищих результатів.

4.   Опис технології досвіду.

5. Опис виявлених труднощів, можливих негативних наслідків.

6. Визначення потреб, які можна задовольнити, за допомогою цього досвіду, а також окреслення меж його застосування.

7. Проведення аналізу допущених помилок та умов, за яких використання досвіду небажане чи неможливе.

8.  Динаміка змін на рівні знань, умінь, навичок, вихованості, розвитку учнів.

9.  Осмислення питань, які не отримали в досвіді професійного вирішення і які потребують подальшої поглибленої роботи.

  Після підготовки узагальненого матеріалу, його літературної обробки потрібно зібрати всі матеріали, які відображують досвід роботи вчителя. Це:

-  розроблений автором досвіду цикл уроків (у межах однієї теми);

-  відеозапис уроків (бажано);

- дидактичний роздатковий матеріал, виготовлений учителем і його учнями;

-  методичні розробки вчителя, його доповіді на педчитаннях, науково-практичних конференціях, методоб'єднаннях, педрадах тощо;

- планування роботи вчителя (плани класного керівника, керівника гуртка, факультативу тощо);

- творчі роботи автора передового педагогічного досвіду, друковані праці;

- публікації про його діяльність у науковій та періодичній пресі;

-  учнівські роботи (реферати, твори, зошити для контрольних, лабораторних, домашніх робіт тощо);

- прилади, моделі, таблиці (або їхні фотографії), виготовлені учнями під керівництвом учителя;

- фотоматеріали (2—3 фотографії, які відображують педагогічну діяльність учителя) та ін.;

-  усі ці матеріали разом із характеристикою педагогічної методичної діяльності носія досвду, складеною керівниками освітньої установи, збираються і систематизуються.

Після узагальнення, перед поширенням і впровадженням у практику досвід має пройти етап об'єктивного оцінювання. Серед найпоширеніших методів оцінювання передового педагогічного досвіду можна назвати:

- метод експертного оцінювання, який полягає у широкому обговоренні й оцінюванні досвіду експертними носіями у складі вчителя, психологів, методистів, вчених-практиків та ін.;

- метод експерименту, який полягає у перевірці всього досвіду або його елементів.

Після отримання позитивної оцінки перспективний педагогічний досвід затверджується на засіданні методичної ради районного (міського) методкабінету відділу (управління) освіти та загальноосвітнього навчального закладу, видається наказ про його впровадження в практику роботи педагогічного колективу.

Сьогодні освіта в Україні спрямована на активного і мобільного вчителя, який виявляє ініціативу, чітко усвідомлює свої професійні цілі, відкритого для всього нового і оптимістично налаштованого по відношенню до інновацій.  Саме такий вчитель зможе ефективно реалізувати ключові напрямки, відображені в Національній освітній ініціативі «Нова українська школа».

 Особливу значущість перспетивний досвід у розвитку професійної компетентності набуває в зв'язку з тим, що система освіти в даний час характеризується значними інноваційними перетвореннями.

 В умовах, що склалися, вчитель, щоб бути успішним і затребуваним, повинен бути готовим до будь-яких змін, вміти швидко і ефективно адаптуватися до нових умов, проявляти прагнення бути професіоналом, постійно оновлювати свої знання і вміння, прагнути до саморозвитку, проявляти толерантність до невизначеності, бути готовим  до ризику, тобто  бути професійно компетентним.

Однак, як показує соціальна практика, ці характеристики формуються далеко не у всіх вчителів.

 Навпаки, значна їх частина зазнає великих труднощів при адаптації в стрімких змінних соціальних, економічних, професійних умовах, і тоді відсутність перспективного досвіду негативно впливає на розвиток професійної компетентності вчителя і може стати причиною серйозних соціально-психологічних проблем його особистості - від внутрішньої незадоволеності до соціальної конфронтації або навіть до  агресії.

Успішність розвитку інноваційної освіти в свою чергу багато в чому визначається готовністю професійних кадрів, які працюють в сфері освіти, до роботи в інноваційному режимі, до гнучкого, оперативного реагування у своїй професійній діяльності на постійно мінливі потреби суспільства і особистості.  Тому розвиток професійної компетентності вчителів стає одним з найважливіших умов реформування української освіти.

У зв'язку з цим перспективний досвід, оснований на професійній компетентності, стає значущим, що призводить до підвищення якості освіти та формування позитивних відносин між усіма учасниками освітнього процесу.

Перспективна професійна компетентність педагога розглядається як сукупність узагальнених знань, умінь і здібностей, що забезпечують реалізацію змісту сучасних державних освітніх стандартів.

Але існує ряд суперечностей:

- на соціально-психологічному рівні: між новими вимогами до вчителя в зв'язку з модернізацією і реформуванням української освіти і невідповідністю рівня розвитку професійної компетентності вчителя цим вимогам;

- на науково-психологічному рівні: між необхідністю розвитку професійної компетентності вчителя в умовах інноваційного освітнього середовища і нерозробленістю теоретичних основ даного процесу;

- на науково-методичному рівні: між необхідністю розробки програми психолого-педагогічного супроводу розвитку професійної компетентності вчителя і недостатньою розробленістю її методичних основ і технологій.

Специфіка професійної компетентності педагогів визначається особливостями педагогічної праці, її відмінностями від інших видів діяльності.

 Можна виділити кілька таких відмінностей:

1. Оперативний і систематичний характер педагогічної праці вимагає, за словами А.С.  Макаренка, «негайного аналізу і негайної дії».

2. Обмежені можливості надійного вибору кращого варіанту вирішення проблемної ситуації.

 3. Педагогічна праця здійснюється постійно, день у день, але результати її позначаються не відразу, проявляється властивість «віддаленої» результативності. 

4. Суттєвою професійною особливістю праці вчителя є вміння прогнозувати в перспективі подальші можливості розвитку якостей учнів за первинними результатами впливу. 

5. Кожен учитель працює індивідуально, але, одночасно, результати навчання і виховання складаються з колективних зусиль різних вчителів.  Нерідко відсутність єдності вимог в педагогічному колективі може істотно знизити ефективність праці окремих вчителів.

6. Результативний педагогічний процес визначається цілісністю зусиль кожного з його учасників (вчителів, учнів та їх батьків, адміністрації). 

7. Праця вчителя внутрішньо суперечлива, в ній поєднуються спеціалізовані знання, вміння, навички (з окремих дисциплін в галузях науки і виробництва) і загальні професійні психолого - педагогічні знання, вміння, навички.

 Крім того, така внутрішня різнорідність педагогічної професії суттєво ускладнює зіставлення рівня професійної компетентності для різних груп учителів, особливо тих, що вимагають диференційованого підходу.

При збільшенні стажу роботи відбувається зміна показників діяльнісного і особистісного компоненту професійної компетентності педагога.

Поряд з конкретизацією інтересів життя і формуванням уявлення про себе як про успішну особистість, здатну будувати своє життя самостійно, зростає прихильність до виконання діяльності звичними способами, в результаті чого ускладнюється впровадження інновацій. Соціально-комунікативний компонент не виявляє чутливість до стажу роботи.

 Спеціальні критерії перспективної професійної компетентності:

1. Вибірковість. Характеризується ступенем прийняття педагогічних цілей, професійно і особистісно значущих для індивіда.

2. Усвідомленість. Здатність педагогів цілеспрямовано керувати своєю розумовою діяльністю, оволодіти способами грамотного аналізу професійних ситуацій. Засвоювані знання повинні осмислюватися на більш широкому соціальному контексті.

3. Результативність.  Виявляється в конкретних підсумках діяльності, пов'язаних з педагогічним перетворенням проблемних ситуацій, в відсутності узгодження між «наявним» і «бажаним».

4. Творчий характер. Визначається вмінням перетворювати нестандартні педагогічні ситуації в соціально та особистісно значущих цілях, знаходити оптимальні варіанти їх вирішення.

5. Інтерес. Необхідність вміло поєднувати особисті і професійні інтереси.

Сутність поняття «Перспективний педагогічний досвід. Професійна компетентність»

Поняття "передовий” досвід поступово витісняється і все частіше використовується більш сучасне –"перспективний” досвід:

- перспективний педагогічний досвід відображає актуальні, соціальні вимоги сучасного суспільства, забезпечує якісне вирішення завдань щодо вдосконалення масової практики, несе в собі елементи новизни в змісті, формах і методах щодо певних навчально-виховних завдань;

- перспективний педагогічний досвід – це організований, цілеспрямований педагогічний процес та його результат, який відображається в якостях особистості школяра;

- перспективний педагогічний досвід - це результат творчої праці вчителя (групи працівників освіти), що має новизну;

- перспективний педагогічний досвід – це такий засіб цілеспрямованого підвищення ефективності та вдосконалення навчально-виховного процесу, який здатний в сучасних умовах задовольнити актуальні потреби практики навчання й виховання;

- перспективний педагогічний досвід – це система творчої, оптимальної, повторюваної професійної діяльності педагога з елементами новизни, яка дає стабільні позитивні результати в удосконаленні навчально-виховного процесу.

Таким чином, спільними рисами, що характеризують перспективний педагогічний досвід, виходячи із наведених визначень, є творчість, новизна, високі й стійкі результати щодо розвитку, навчання та виховання учнів:

           «...поєднання психічних якостей, як психічний стан, що дозволяє діяти самостійно і відповідально (дієва компетентність); як володіння людиною здатністю й умінням виконувати певні трудові функції ». Маркова А.К.

           «...єдність теоретичної і практичної готовності і здатності особистості здійснювати професійну діяльність». Сластенін В.А.

           «...інтегральна характеристика ділових і особистісних якостей фахівця, що відображає рівень знань, умінь, досвіду, достатніх для досягнення мети даного роду діяльності, а також його моральну позицію ставити перед собою цілі і приймати рішення, що забезпечують їх реалізацію».  Кочнев А.М.

          «...готовність і здатність особистості використовувати теоретичні знання і практичний досвід для вирішення певних завдань». Варданян Ю.В.

          «...включає не тільки уявлення про професійні навички як досвід діяльності,вміння і знання, але також освоєння соціальнокоммунікатівних і індивідуальних здібностей».  Енциклопедія професійної освіти.

          «...сукупність професійних знань і умінь, а також способи виконання професійної діяльності». Зеєр Е.Ф.

          «...вміння, знання, навички, якості та ціннісні орієнтації, необхідні для виконання тієї чи іншої соціальної ролі». Зміїв С.І.

           «...характеризується сформованістю єдиного комплексу знань, навичок, умінь, психологічних особливостей (якостей), професійних позицій і акмеологічних інваріантів». Деркач А.А.

           «...передбачає досконале володіння інструментарієм, прийомами і продуктивними технологіями реалізації функціональних обов'язків». Темнова Л.В.

           «…що грунтується на інтелектуально і особистісно обумовленому досвіді соціально професійної життєдіяльності людини». Зимова І.А.

Ознаки перспективного педагогічного  досвіду

1. Актуальність, соціальна значущість та новизна (застосування досягнень науки, раціоналізація окремих елементів педагогічної праці, реалізація педагогічних концепцій, ідей, використання методичних рекомендацій розроблених вченими);

2. Висока результативність (результати навчання повинні бути вищими за масові показники);

3. Доказовість (достатня перевірка часу, отримання тих же результатів в роботі різних педпрацівників або колективів);

4. Стабільність досвіду (позитивні результати досвіду повинні бути не тільки при визначених умовах, але й при змінних умовах навчання);

5. Спадкоємність досвіду (передовий досвід не є протиріччям масовому, а доповнює і удосконалює його);

6. Перспективність (тобто є перспектива розвитку і застосування досвіду на практиці;

7. Доступний для творчого наслідування іншими, не потребує створення особливих умов).

Умови, що передують появі перспективного педагогічного досвіду

1. Спрямована діяльність закладу на зростання результативності роботи педколективу в цілому.

2. Стимулююча діяльність закладу в питаннях зростання ділової кваліфікації і педагогічної майстерності педагогів.

3. Вивчення і пропаганда наукових досягнень та досвіду роботи інших педагогічних колективів.

4. Створення комфортної психологічної атмосфери у закладі.

5. Ефективне індивідуальне консультування педагогів  з питань перспективного педагогічного досвіду.

Процес освоєння перспективного педагогічного досвіду складається з трьох самостійних етапів:

1. Виявлення перспективного педагогічного досвіду, його оцінка як передового.

2. Вивчення, поетапне узагальнення і опис досвіду.

3. Поширення, пропаганда та впровадження перспективного педагогічного  досвіду.

Вивчення, узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду – єдиний, складний і багатоплановий процес, мета якого: відбір, наукове обгрунтування та популяризація всього цінного, що нагромаджено педагогічною практикою і що може сприяти розвитку освіти та виховання.

Виявлення перспективного педагогічного досвіду

Виявлення перспективного педагогічного досвіду – означає знайти в діяльності педколективу або педпрацівника-новатора те, що можна рекомендувати всім.

Сприятливим грунтом і доброю основою для створення та виявлення передового педагогічного досвіду служить робота педколективу над єдиною науково-методичною проблемою.

Педагогічний аналіз моніторингу якості освіти

Основним засобом вивчення якості шкільної освіти є моніторинг – система інструментарію якого здатна оцінити ефективність освітнього процесу та передбачити подальші кроки до її підвищення.

У сучасному розумінні моніторинг виконує роль процесу діагностування. Однак вимагає уточнення те, що діагностика не займала провідного місця у практиці шкільної освіти.

Нерідко такі проблемні моменти шкільного життя, як міжособистісні стосунки, особистісний розвиток учнів, їхній рівень навчальної мотивації та рівень тривожності, згуртованість колективу вирішувалися емпіричним шляхом, без урахування наукових підходів. Відтак, виникає невідповідність між реально існуючою практикою та вимогами суспільства до якості шкільної освіти.

Упровадження педагогічного моніторингу дозволить психологізувати педагогічну діяльність учителя, навчально-виховний процес, що підніме професійний рівень педагогічних колективів, підвищить рівень якості шкільної освіти.

Результати педагогічного моніторингу дозволять висвітлити позиції керівництва, виявити мікроклімат учнівського, учительського, батьківського колективів, надаючи тим самим можливість адміністрації школи, управлінням освіти аналізувати свої дії, відповідно планувати педагогічну діяльність.

Необхідно відзначити, що ефективність моніторингу різко знижується за умов, якщо не розроблені конкретні цілі та задачі діяльності навчального закладу, а педагогічний колектив не ознайомлений з кінцевими цілями і напрямками діяльності.

 Моніторинг формується як багаторівнева система діагностичних процедур, що проводяться з використанням методик, які об’єктивно висвітлюють показники якості освіти.

Проблема моніторингу перспективного педагогічного досвіду  надзвичайно актуальна і важлива. Це розв’язання багатьох питань:

- удосконалення системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників;

- повніше та ефективніше задоволення їхніх професійних запитів та потреб у системі методичної роботи; – визначення сильних сторін учителя;

- планування шляхів і конкретних засобів їх закріплення та розвитку в індивідуальному стилі педагогічної діяльності.

Моніторинг перспективного педагогічного досвіду вчителя не лише дає керівництву школи інформацію для роздумів і подальшого аналізу, а й сприяє визначенню напрямів та перспектив професійного зростання, зміцнення адекватної професійної самооцінки, позитивного самосприйняття й професійної комфортності вчителя. Він також дає змогу оптимально вирішувати проблеми атестації працівників, оскільки максимально усуває суб’єктивізм і упередженість оцінок адміністрації школи.

Однак, отримані при цьому матеріали з вивчення, аналізу та оцінки професійної компетентності вчителя дають змогу лише визначити конкретні параметри цієї діяльності.

Для визначення професійного рівня вчителя, ефективності його діяльності й у цілому перспективного педагогічного досвіду можна застосувати такі форми моніторингу:

1. Анкетування та самотести (виявлення суб’єктів орієнтування вчителя під час вирішення професійних питань).

2. Карта відстеження ефективності уроку (зокрема заповнюють учитель та учні, порівнюють їх), відстеження уроку на діалогічній основі «вчитель-адміністратор».

У системі внутрішкільного управління необхідно здійснювати моніторинг професійного рівня вчителя за такими критеріями, які фіксуються в діагностичній карті:

- знання нормативних документів;

- самоосвіта

- творчий підхід до вибору способів, методів, прийомів і засобів забезпечення особистісно орієнтованого навчання через зміст його предмета;

- участь учителя в розробці методик і технологій розвитку навчальновиховного процесу;

- вміння вчителя змоделювати активну діяльність учня до уроку та на уроці, позакласну роботу з предмета;

- ведення шкільної документації (поурочні плани, ведення класних журналів, виконання навчальної програми та дотримання єдиного орфографічного режиму);

- старання вчителя підтримувати життєдіяльність школи;

- виконавська дисципліна

- робота з батьками та виконання громадських доручень.

Організовуючи моніторинг, необхідно враховувати такі вимоги:

- інформація має бути повною, достовірною, точною, своєчасною, доступною, безперервною;

-інформація має бути структурованою й специфічною для кожного рівня моніторингу.

Таким чином, освітній моніторинг призначається для використання в управлінні освітою і складається з:

1) чітко визначеного об’єкту управління;

2) заданих параметрів розвитку об’єкту;

3) критеріїв оцінки цих параметрів;

4) технології проведення поточного контролю;

5) інформаційної бази зі скеровуванняv процесу на кінцевий результат.

Основний принцип групової експертної оцінки є створення умов для індивідуального опитування експертів (незалежно один від одного). Для групової експертної оцінки підбираються кваліфіковані експертипрофесіонали. Технічно це виглядає таким чином:

1. Заготовлюється список питань, які представляються експертам.

2. Експерти незалежно один від одного проставляють бали (ранжування, бальність тощо) проти кожного запитання.

3. Проводиться статистична обробка результатів опитування.

4. Повторна експертна оцінка незалежних експертів. Цикл повторюється 3–4 рази. Результати багатьох експериментів підтверджують гіпотезу про велику надійність колективної експертної думки порівняно з індивідуальною.

Освіта та розвиток перспективної професійної компетентності вчителя - це той компонент, з якого взагалі починається вчитель. Проте, базової освіти для розвитку вчителя як педагогічного працівника замало. Для розвитку вчителя як спеціаліста, що підвищує свою кваліфікацію постійно та цілеспрямовано, освіту необхідно продовжувати впродовж всієї педагогічної діяльності. Тому:

1. Перший компонент більш точно було б назвати «Безперервна педагогічна освіта та розвиток професійної компетентності вчителя».

2. Кожна особа, яка вирішує стати вчителем розуміє, що для того, аби не просто називатися вчителем, а дійсно бути ним, однієї тільки освіти недостатньо. Адже можна мати багато знань, бути обізнаним у багатьох науках, мати багато власних розробок і не вміти все це передати своїм учням. Тому другим важливим компонентом діяльності вчителя слід визначити здійснення освітньо-виховного процесу.

3. Ще один важливий компонент діяльності вчителя, який є невід’ємною частиною професійної діяльності вчителя –  ведення документації.

4. Невід’ємним компонентом діяльності вчителя є ще й такий, як виконавча дисципліна, його креативність при виконанні своїх обов’язків, готовність підтримувати діяльність закладу, колективу, навчального процесу тощо.

Педагогічна діагностика діяльності вчителя в обрисах становлення педагогічного досвіду

Проблема діагностики педагогічної діяльності вчителя надзвичайно актуальна і важлива для вирішення питань вдосконалення викладання і системи неперервного підвищення кваліфікації вчителів, більш повного та ефективного задоволення їх професійних запитів і потреб в системі методичної роботи.

Педагогічна діагностика, як система методів і засобів вивчення професійного рівня вчителя, створює основу для вивчення труднощів у роботі, сприяє усвідомленню та пошуку оптимальних шляхів їх подолання.

Разом з тим, вона дозволяє визначити і сильні сторони вчителя, спланувати шляхи і конкретні способи їх закріплення та розвитку в індивідуальному стилі педагогічної діяльності.

До основних завдань педагогічної діагностики відносяться:

- виявлення позитивних і негативних якостей вчителя;

- розробка критеріїв ефективності його роботи;

- фіксація професійно-необхідного рівня знань і умінь;

- вивчення особистості вчителя повинно бути спрямоване на вирішення головного завдання - підвищення рівня його професійної компетентності та педагогічної майстерності;

- вивчення має бути комплексним, охоплюючи всі основні професійно важливі сфери особистості педагога;

- різноманітні діагностичні методики повинні пропонуватись у доступній для сприймання формі;

- дослідження слід проводити у звичайних умовах діяльності освітнього закладу.

Серед основних критеріїв оцінки діяльності вчителя можна виділити:

- професійні знання предмета викладання;

- знання основ педагогіки, психології, дитячої та вікової фізіології;

- рівень володіння методикою викладання;

- вміння використовувати професійний і новаторський досвід, методичне новаторство, власні інноваційні знахідки;

 - особисті професійні якості: здатність до творчості, імпровізації, індивідуальний творчий пошук, неординарність, комунікативність, гуманізм, демократизм, організаторські здібності;

- результативність навчання;

- ставлення до колег і співробітників освітнього закладу. Важливим показником оцінки педагогічного досвіду є відповідний рівень професійної культури вчителя:

1) особистісна спрямованість на професійну діяльність;

2) постійне вдосконалення свого професіоналізму;

3) вміння планувати свою педагогічну діяльність;

4) уміння зацікавити дітей предметом;

5) організація позакласної роботи з предмета;

6) вміння аналізувати і узагальнювати досвід власної діяльності;

7) творчий підхід до навчання і виховання;

8) самокритичність, вміння вислуховувати інших, тактовність;

9) авторитетність, визнання з боку учнів, їхніх батьків і колег.

Завтрашній день України буде багато в чому визначатися рівнем освіти і професійної підготовки сучасного молодого покоління, його світоглядної позиції, бажанням і вмінням брати активну участь у відродженні України.

План

 проведення Єдиного методичного дня

«Перспективний педагогічний досвід - показник розвитку професійної компетентності педагога»

Дата проведення:

Місце проведення:

№	Назва заходу	Відповідальні	Час проведення
1.	Анонс заходів Єдиного методичного дня «Перспективний педагогічний досвід - показник розвитку професійної компетентності педагога». «Сутність поняття «Перспективний педагогічний досвід. Професійна компетентність»	Плахотнік О.М., заступник директора з НВР
2.	Розроблений автором досвіду цикл уроків (у межах однієї теми)	Вчителі школи (по ШПЦК)
3.	Круглий стіл «Безперервна педагогічна освіта та розвиток перспективної професійної компетентності вчителя».	Творча група Десятниченко М.С.
4.	Підсумки.