Захист науково-дослідницької роботи в МАН (Макогон Альона)

Захист науково-дослідницької роботи в Комунальному позашкільному навчальнму закладі «Мала академія наук учнівської молоді» Дніпропетровської обласної ради» (відділення літературознавства, фольклористики та мистецтвознавства. Секція: українська література) Макогон Альони Миколаївни, учениці 11 класу комунального закладу освіти «Межівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2» Межівської селищної ради» по темі «Реалістично – громадянська лірика збірки Л. О. Яцури «Калини передзвін»». 

Доброго дня, шановні члени журі та учасники зібрання.

Я, Макогон Альона, учениця 11 класу комунального закладу освіти «Межівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2» Межівської селищної ради».

Сьогодні я презентую роботу «Реалістично – громадянська лірика збірки Людмили Олександрівни Яцури «Калини передзвін»».

Тема дослідження літературної спадщини поетеси рідного краю була обрана невипадково. 

Одного разу на зустрічі з поетами та письменниками Межівщини в Літературній вітальні районної бібліотеки я вперше почула поезії Людмили Олександрівни.  Вони так щемно торкнулися мого серця, що  я була вражена – вірші ніби виривалися з душі поетеси викликами, болем, а то випромінювали сонячні промінчики радості і любові. Це було таким природним, теплим, рідним і живим! Без всякого пафосу.

Ця зустріч стала поштовхом до того, щоб я вже впродовж декількох років збирала по краплиночці все нові й нові діаманти її творчості.

Спостерігала, читала її вірші, що з’являлися на сторінках місцевої газети, в Інтернеті, відвідувала конференції, зустрічі з участю поетеси, на яких слухала декламування її поетичних творінь різними людьми та у виконанні автора. А вже потім, отримавши в подарунок збірку поезії «Калини передзвін», занурившись у різнобарвний світ чудових віршів, відчула бажання дізнатися більше і донести до людей цей прекрасний світ, створений неповторною майстринею художнього образу.

Я вдячна долі і пишаюся тим, що в моєму житті є така людина. Я про неї і її поезії знаю не з інтернету, книг чи спогадів очевидців, а маю можливість спілкуватися, коли захочу!

Межівщина дуже багата на талановитих людей. Особливе місце серед них займають поети та письменники, але, як свідчить історія рідного краю, творчість багатьох із них є мало дослідженою.

 Тому, я вважаю, що актуальність теми нашого дослідження є перш за все назрілою потребою.

Роботу присвячено дослідженню творчої спадщини Людмили Олександрівни крізь виміри ідейно-естетичних поступів поетеси та в контексті  переважаючих тенденцій розвитку сучасної української літератури.

В збірці поезії «Калини передзвін» Людмила Яцура певною мірою ототожнює себе із ліричним суб’єктом, надає поетичним творам не лише піднесеного емоційного звучання, вона власний життєвий приклад проєктує на вибір героя, а вже через нього і на всіх співвітчизників.

Одна з найсильніших сторін творчого доробку автора – соціальна зорієнтованість більшості поезій, у яких почуття поетеси бурхливо набувають громадянського і державного звучання. Вона активно відгукується на важливі події сьогодення, не боячись сказати про них, хоч часом і гірку, але правду і тільки правду. У віршах наголошується на святому обов’язку нинішнього й наступних поколінь зберегти світлу пам’ять про бійців нашої армії, які захищають наші кордони, і які загинули у конфлікті на Сході України.

У своїх поезіях поетеса  вірить у діяльного українця – патріота своєї країни, здатного на активні дії та самопожертву.

Вона особисто знайома з воїнами АТО,  яким читала свої вірші перед боєм.

До глибини душі її схвилювала загибель земляка, десантника Андрія, що виконував свій солдатський обов’язок (вірш «З тобою я буду іще говорити»).

Патріотизм для Людмили Яцури – полум’яна віра у добро та справедливість.

У поезії збірки знаходимо вірші, присвячені Дніпропетровщині. За допомогою яких вона ніби здійснює наступність творчості свого улюбленого поета Тараса Григоровича Шевченка: «Живе твоє, Тарасе, слово!», щоб  нагадати суспільству про потребу пам’ятати «про місце, де ти народився. Вірш багатий епітетами: (край) щасливий, рідної (землі), (воля) єдина. Дуже красиво звучить алегорія «Дніпрові хвилі все пам’ятають», а риторичні оклики емоційно загострюють ідею вірша: Дивись, Тарасе! З нами говори сьогодні!

Її вірші – як молитви. Такі виразні, чисті й сповнені любові до людської сутності, людських чеснот.

Ряд поезій присвячено рідному селищу Межова та природі, як невід’ємній частині великої України.

Поряд з проникливими ліричними рядками зустрічаємо і ті, які набатним дзвоном закликають до совісті, виваженості в діях, до єднання думок і зусиль всіх свідомих жителів на теренах держави, ради її мирних перспектив і процвітання.

З любов’ю до рідного краю вона торкається його барв: ранні (роси), солов’їний (спів), зморені (руки), сильний (дух) твій, важка (мука), веселковим (раєм), безкрає (роздолля), тополина (доля), (калина) жива і в захопленні скрикує «Справді дивовижно!», а порівняння «А ти, як калина, в родині жива» дуже близьке, оскільки часто використовується в народі.

Людмила Олександрівна живе у цьому бурхливому світі з Богом у серці…

На публічних заходах зі слів присутніх ми переконалися в цінній самобутності поетеси. Спостерігали щиру й дружелюбну атмосферу взаєморозуміння простої, але надзвичайно талановитої людини із земляками.

Олександр Винник, відомий український літературознавець, говорить: «Принагідно слід сказати, що поезії Людмили Яцури написані добротною українською мовою… кожен, хто читатиме цю збірку, не тільки збагатиться духовно, відчує ще більшу любов до отчої землі, але й віднайде серед багатого розмаїття мудрих і душевних віршів «свій», котрий найбільше вразить змістом, змусить заново переглянути власну громадянську позицію, замислитись над своєю місією в цьому неоднозначному світі».

Пісні на вірші поетеси Межівщини співають на різних заходах не тільки в Україні, а й навіть за її кордонами: в Європі, і в далекій  Канаді.

Творчі надбання Людмили Олександрівни допомагають людям знайти себе в нашому нелегкому світі. Тому її творчість треба вивчати та презентувати широкому колу людей.                                    О, Україно! Земле! Моя мати!

Велична в пісні, славі і бою,

Живи, щоб долю світлу не втрачати,

Щоб зберегти історію свою.