Урок зарубіної літератури. Урок розвитку зв’язного мовлення. Твір-роздум на морально-етичну тему за сонетами та трагедією В.Шекспіра

Серія уроків зарубіжної літератури у 8 класі по темі 

«Епоха Відродження. Вільям Шекспір»

1.5. Урок 5.

Тема уроку: Урок розвитку зв’язного мовлення. Твір-роздум на морально-етичну тему за сонетами та трагедією В.Шекспіра

Мета уроку:

узагальнити вивчене за трагедією В. Шекспіра;

розвивати образне мислення і зв’язне мовлення;

виховувати повагу до почуттів інших людей, літературних героїв.

Тип уроку: урок розвитку мовлення.

«І  зі злоби любов єдина встала»

В.Шекспір

Хід уроку

І. Організація учнів до уроку.

ІІ. Оголошення теми і мети уроку.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель: Найчарівніший прояв любові – кохання. Це почуття знову й знову доводить, що без нього життя втрачає сенс. Кохання змінює людину, в її душі ніби розквітає чарівна квітка, яка своїм тонким ароматом заповнює кожну клітину; кохання дарує людині радість, гармонію – саме таким є ідеальне уявлення про це почуття. Та чи існує таке кохання? Чи кожна людина зустріне його на своєму шляху?

На мою думку, справжнє кохання – це важке випробування. Не завжди можна ототожнити таке почуття із щастям. Навпаки, зазвичай воно приносить великі страждання, часто закінчується трагічно… І це ще раз підтвердив Вільям Шекспір у трагедії «Ромео і Джульєтта».

А як вважаєте ви?

ІV. Підготовка до написання творчої роботи.

Бесіда.

– Яке воно кохання?

– Що може справжнє кохання?

– Які асоціації викликає у вас слово «кохання»?

– Які вислови з твору вам найбільше сподобались? Зачитайте.

– Як ви зрозуміли епіграф?

– Як кохання може вплинути на формування особистості?

            Учитель: Тож справжнє кохання – це велике надбання людини. Воно формує особистість, визначає її сутність: воно стає головним випробуванням у житті людини, робить її щасливою або нещасною. То чи існує справжнє кохання сьогодні? Мабуть, що так, оскільки й зараз люди продовжують здійснювати героїчні та безглузді вчинки задля кохання і страждають від цього, але це й робить їх людьми.

Для героїв трагедії Шекспіра кохання – це спалах, який зайнявшись   вогнем, спопелив життя юних закоханих, але дав крила їхнім душам, возвеличив їх над світом, зробив морально сильними і чистими у почуттях.

V. Вибір теми творчої роботи.

Орієнтовні теми:

1. Почуття, яке перемогло смерть.
2. «Любов багата ділом…» (В. Шекспір).
3. «Тобі до ніг складу я свою долю» (За творчістю Шекспіра «Ромео і Джульєтта»).

VІ. Робота над твором-роздумом.

VІІ. Домашнє завдання

Читати «Дон Кіхот» Сервантеса.

Індивідуальні випереджуючі завдання:

-          Підготувати повідомлення. «Іспанія ХV – ХІV ст.»

-          Історія створення роману «Дон Кіхот» Сервантеса.

 Додаток до уроку 5

 Учнівський твір – роздум  

«Кохання в моїй сім’ї»

Це я сама придумала таку назву твору. Наша вчителька зарубіжної літератури частенько дає нам завдання написати твір, як вона каже, про свої роздуми на морально - етичну тему, які б стосувалися твору, що вивчається. А там – сам обирай, про що писати.

Я здогадалася: «Якщо твір має стосуватися трагедії Вільяма Шекспіра «Ромео і Джульєтта», значить треба писати про кохання, але свої думки». А нічого, що я ще не закохувалася і навіть теоретично до нього ще не готова? Тож, зібравшись, я розпочала шукати вихід.

Отже, про кохання. Я пригадала все, що читала про нього, всі мелодрами, які передивилася з мамою, щоб вона не плакала на самоті, але писати про те, що вже давно написано, мені не хотілося. Тому я вирішила спочатку вивчити стан кохання в колі моїх рідних. Та те, що я дізналася, було складнішим, аніж я думала.

Моя бабуся овдовіла дуже рано. Залишилась одна з маленькою моєю мамою на руках. Скільки їй прийшлося пережити, я ніколи навіть не здогадувалася. І хоча вона не дуже хотіла про це розповідати, я все ж поцікавилася, чи було в них з дідусем справжнє кохання. Мабуть, бабуся отримала чималий шок, коли почула моє запитання. Подивилася на мене скоса, потім опустила очі і сказала: «Жаль мені було його. Він дуже мене любив, життя свого не уявляв без мене». «А ти, бабусю, ти кохала його так, як він тебе?» Бабуся якось спочатку зніяковіла, а потім сказала, що дідусь ніколи про це не питав, бо знав, що її серце належало іншому. Та той, інший, і гадки про це не мав, а при зустрічі умовляв вийти за дідуся: «Так, як він, ніхто тебе ніколи не кохатиме». Отак вони з дідусем і побралися. Навіть овдовівши, вона так і не дала згоди жодному залицяльнику, бо, за її словами, не має права зрадити таке велике дідусеве кохання.

Декілька місяців тому в нашому домі трапилася драма. Я прийшла зі школи і вперше почула, як сваряться мої батьки. Вірніше, як свариться мама на тата. Мама жалілася, що він надто багато працює, а їй потрібна його увага. Тато ображається, що він гарує, щоб матеріально забезпечити нас, тому дуже зморюється і йому не до кохання.

Мама зробила висновок, що в тата наступила криза середнього віку, і він, крикнувши, що йому все набридло, вирішив залишити сім’ю. Я задумалася: «Чи було у них справжнє кохання? Невже воно розбилося через труднощі нашого життя?»

Якось я забулась взяти ключі, і сусідка запросила мене зачекати на маму в неї. Розпитувала, як справи у нас вдома, чи не повернувся тато. Потім зітхнула і сказала: «Як же вони кохали! Всі заздрили. Мабуть, зурочили їхню любов!» Я подумала, що просто не було в них поваги один до одного. Тому, що кохання без поваги, я переконалася, недовговічне. Адже, хіба це кохання, коли спочатку ображають, а потім приголублять і розповідають, як сильно люблять?

Трудна це наука - кохання. Кожен розуміє його по – своєму. Кажуть, яка людина, таке в неї й кохання. Воно було красивим у Ромео і Джульєтти. А чим закінчилося? Це трапилося тому, що кожен із них дуже намагався зберегти це велике почуття, але кожен із них робив це окремо, обираючи шляхи, які інший, можливо б, і не підтримав. Людське єство взяло верх над почуттями. Ось тому такий трагічний кінець.

На мою думку, якби Ромео знав, що Джульєтту будуть присипляти, він би на це може й не погодився б. Адже це був ризик, і вона могла не проснутися. І все ж, їхнє кохання – це був виклик усьому суспільству. Можливо, їх трагічний вчинок врятував комусь життя і чиєсь кохання, заставивши оточення задуматись над повагою почуттів інших людей.

Легко роздумувати, коли це не стосується тебе. Ось моя старша сестра Тетянка так закохалася, що вся наша сім’я раділа, що вона зустріла своє справжнє кохання. Але її хлопець, сказав, що справжнє кохання в них буде тоді, коли мама розміняє квартиру і подарує їм на весілля. Отак все буває банально просто.

Я прийшла до висновку, що кохання дарується Богом всім. Але хтось з якихось причин, можливо, не розгледів його в нашому складному житті, комусь завадили певні обставини або втручання інших людей чи ще щось. То як не помилитися, не випустити його з своїх рук? Я маю свій сімейний приклад, коли кохання не відбулося. Нехай він буде моїм уроком. Але рідних шкода…

Коли ми всі разом зібралися на вечерю, мама запитала, як проходить моє дослідження. Я відповіла, що мала зовсім іншу думку про кохання в нашій сім’ї. На це мама сказала, що всі так живуть, а кохання, то воно з часом стихає. Я не хотіла в це вірити і запитала: «А як же Ромео і Джульєтта?» Ви не повірите, всі в один голос крикнули: «Так то ж Ромео і Джульєтта!»

Цим було сказано все.