Урок зарубіжної літератури у 8 класі. Вільям Шекспір. Сонети № 66, 116, 130.

Серія уроків зарубіжної літератури у 8 класі по темі

«Епоха Відродження. Вільям Шекспір»

1.2. Урок 2.

Тема уроку: Вільям Шекспір. Сонети № 66, 116, 130. Основні теми сонетів В.Шекспіра – кохання до Смаглявої леді, дружба. Відображення внутрішнього світу ренесансної людини (описи природи, змалювання сили почуттів та ін.). Художні особливості сонетів

УРМ. Виразне читання та аналіз сонетів В.Шекспіра напам’ять

Мета уроку:

увести у світ поезії В. Шекспіра;

пригадати особливості сонета як ліричного жанру;

дослідити історію створення шекспірівських сонетів;

працювати над розумінням та виразним читанням поетичних творів. формувати артистичні уміння;

активізувати навички аналізу поетичного тексту, вчити висловлювати своє відношення до змісту твору, визначати тему, ідею та художні засоби, використані в поезії, спробувати знайти нове у змалюванні героїв сонету, усно намалювати образи, оспівані в сонеті;

розвивати образне мислення, творчі здібності;

забезпечити умови для виховання культурних, естетичних і моральних почуттів, виховувати шанобливе ставлення до почуттів інших людей.

Методи: пошуковий, групова творча робота, конкурс, взаємооцінювання.

Теорія літератури: поняття «сонет».

Обладнання: тексти сонетів В. Шекспіра в оригіналі та перекладах, епіграф, девіз уроку, оцінювальні протоколи, аудіозаписи сонетів в оригіналі.

Суровый Дант не презирал сонета,

В нем жанр любви Петрарка изливал,

Игру его любил творец Макбета,

Им скорбну мысль Камоэнс облекал.

                   О. С. Пушкін

Сонети – це ключ, яким

Шекспір відмикає своє серце.

В. Вордсворт

Хід уроку

І. Організація учнів до уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

            Перевірка домашнього завдання. Вправа «Впиши пропущене слово»:

(Учні виконують у робочих зошитах у стовпчик із нумерацією від 1 до 12)

Народився Вільям Шекспір приблизно 23 квітня… (1) 1564 року у місті Стретфорді-на-Ейвоні у сім’ї забезпеченого ремісника та комерсанта. Батько Шекспіра навіть був якийсь час міським головою. Його мама належала до однієї із старовинних (2) англійських родин.

Вільям навчався у так званій граматичній школі. У (3) 18 років він одружується із Енн Хетевей, яка була старшою від чоловіка на 8 років. У сім’ї народжується (4) 3 дітей.

Причини переїзду Шекспіра до Лондона достеменно невідомі. Але у 1587 році він залишає сім’ю, рідне місто і влаштовується на роботу у (5) театр. Спочатку Вільям наглядав під час вистав за екіпажами, на яких приїжджали до театру багаті лондонці, потім працював суфлером. Згодом Шекспірові дали невеличку роль, але відомим (6) актором він так і не став. Вільям почав переробляти (7) п’єси для театру, а згодом став створювати власні драми. Слава швидко знаходить драматурга. Не змушує чекати і матеріальний добробут: Шекспір стає співвласником театру (8) «Глобус», купує будинок, а з часом отримує для себе та батька спадкове дворянство. На гербі його зображений білий (9) сокіл, що тримає у пазурах золотого списа із срібним вістрям – адже прізвище «Шекспір» (Shakespeare) у перекладі означає «той, хто потрясає списом».

У 1612 році Шекспір залишає театр і повертається до (10) рідного міста. Помер драматург від (11) тяжкої хвороби у віці 52 роки у день свого народження 23 квітня. Творчість Шекспіра поділяють на (12) 3 періоди.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Робота з епіграфом (учитель зачитує епіграф)

Учитель: Яких відомих поетів, що зробили значний внесок у розвиток жанру сонета, називає О.С.Пушкін? (Данте, який заснував цей жанр; Петрарку, який його розвинув; Шекспіра – автора «Макбета» – та Камоенса, португальського поета епохи Відродження.)

Девізом нашого уроку будуть слова англійського поета В. Вордсворта: «Сонети – це ключ, яким Шекспір відмикає своє серце», адже саме В.Шекспір справедливо вважається автором найкращих поетичних творів, що написані у цьому жанрі, і за допомогою сонетів ми можемо доторкнутись до самих потаємних думок і почуттів автора.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

1. Оголошення і запис у зошити теми уроку.

2. Засвоєння літературознавчих термінів.

Учитель: Пригадайте, що таке сонет?

Сонет – це вірш, що складається з 14 рядків, написаний п’ятистопним ямбом.

(Оформлення учнями конспекту).

3. Пояснення учителя.

Особливістю італійського сонета є те, що він складається з двох чотиривіршів (катренів) та двох тривіршів (терцин).

В.Шекспір не створив такої в англійському сонеті, а лише продовжив і розвинув її. Його сонети мають інший розподіл рядків: три чотиривірші та один двовірш з висновком. Саме такою формою користувались попередники та сучасники поета. Отже, він і в структурну поетичну форму сонета вніс зміни, своє бачення. Не настільки новими виглядають і теми сонетів, на що зауважив сам поет в одному з віршів. Але «сміливий автор віртуозно грав зі звичними образами і темами англійського сонета, наблизив до зразків високого – побутове, повсякденне, зробивши і його спорідненим прекрасному».

Збірка сонетів була створена Шекспіром приблизно у 1593–1600 роках. У 1609 році вийшло єдине за життя видання його поезій.

Умовно сонети В.Шекспіра поділяють на 3 частини:

1) Сонети 1–126 – присвячені юному другові;

2) сонети 127–152 – присвячені смаглявій коханій;

3) сонети 153–154 – заключні, їх тема – радість життя.

На титульному аркуші першого видання (фоліо) сонетів стояло: «Шекспірівські сонети. Ніколи раніше не друкувалися в Лондоні. Продаватимуться Джоном Райтом, що мешкає біля воріт Храму Христа. 1609 рік». Після титульного аркуша – присвячення: «Тому єдиному, кому зобов’язані своєю появою сонети, містерові W.H., всякого щастя і вічного життя». Що означає це присвячення? Кому, власне, присвячена книга? Хто той «єдиний», кому зобов’язані своєю появою сонети? Молода людина, оспівана Шекспіром? Адже саме йому обіцяв Шекспір безсмертя у своїх віршах. Загадка ця досі не розгадана.

Вже таке розподілення поезій доводить, що В.Шекспір зробив свій внесок у розвиток жанру сонета. Адже до нього сонети присвячувалися лише темі кохання й аж ніяк не дружбі.

            4. Робота груп.

            Учитель. Сьогодні у нас урок виразного читання напам’ять поетичних творів (сонетів В.Шекспіра). Домашнім завдання вам було вивчити один із сонетів (№ 66, 116, 130) в оригіналі, або в перекладі, об’єднатися в групи і виконати ряд завдань: визначити тему, ідею та художні засоби, використані в поезії, спробувати знайти нове у змалюванні героїв сонету, усно намалювати образи, оспівані в сонеті.

Сьогодні ми проведемо конкурс декламування поетичного твору. Переможці матимуть можливість ще раз виступити на позакласному заході, присвяченому творчості В.Шекспіра.

Ще однією цікавою для вас роботою буде форма оцінювання. Кожній із груп я підготувала заготовки оцінювального протоколу (додаток) і ви колективно проведете оцінювання кожного конкурсанта двох інших груп, тобто, кожен із вас буде як «конкурсант», так і «суддя».

Найцікавіші факти презентацій груп ви можете записати у робочі зошити.

            (Учні займають відповідні місця в групах за назвами: «Сонет № 66», «Сонет № 116», «Сонет № 130», отримують оцінюючі протоколи… )

            Конкурс-презентація груп:

            Група «Сонет № 66»

SONNET № 66

Tired with all these, for restful death I cry;
As, to behold desert a beggar born,
And needy nothing trimmed in jolity,
And purest faith unhappily forsworn,

And gilded honour shamefully misplaced,
And mained virtue rudely strumpeted,
And right perfection wrongfully disgraced,
And strength by limping sway disabled,

And art made tongue-tied by authority,
And folly, doctor-like, controlling skill,
And simple truth miscalled simplicity,
Andcaptive good attending captain ill:

Tired with all these, from these would I be gone
Save that, to die, I leave my love alone.

СОНЕТ № 66

Измучась всем, я умереть хочу.

Тоска смотреть, как мается бедняк,

И как шутя живется богачу,

И доверять, и попадать впросак,

И наблюдать, как наглость лезет в свет,

И честь девичья катится ко дну,

И знать, что ходу совершенствам нет,

И видеть мощь у немощи в плену,

И вспоминать, что мысли замкнут рот,

И разум сносит глупости хулу,

И прямодушье простотой слывет,

И доброта прислуживает злу.

Измучась всем, не стал бы жить и дня,

Да другу трудно будет без меня.

(Переклад Бориса Пастернака)

- «Измучась всем». Але, виявляється, є причина, що примушує примиритися з життям, що набридає. І якраз особиста. Давайте поміркуємо. Конфлікт, з яким ми тільки що познайомилися, загальнолюдяний, зрозумілий кожному. Всякий в якийсь момент – іноді в ранній юності! – переживає крах ілюзій, розчарування в любові, в житті. Розлучитися з найжахливішим життям непросто. 66-ий сонет – це гімн людському життєлюбству!

- Чим герой виправдовує своє рішення жити? (З його відходом «другу важко буде») Відданість комусь іншому, що живе – ось підпора його життєлюбства. Живіть, говорить нам великий учитель, тому що ваше життя потрібне вашим близьким. Дослідники давно помітили, що 66-ий сонет перекликається з іншими творами Шекспіра. Те ж питання вирішує Гамлет в монологу «Бути або не бути»!.

СОНЕТ № 66

Не раз я кличу смерть, бо нужно бачить в світі,

Як ходить працівник в жебрацькому лахмітті,

А капосне ніщо блищить у пишнім строю,

А вірність щирая, знай, б’ється з клеветою.

Як славу має й честь, огида і облуда,

А чистоту он там сквернить насилля дике,

Як честь ганьбить ось стовпище велике,

А власть над всіма зла, як на очах полуда.

Перед надсилою художество німіє,

А дурень мудрому відмірює права,

І правда спутана, безпомічна дуріє,

А добрий в найми йде, а ледар ужива –

Умер би! Ні, держусь тривогою одною:

Як я умру, й любов моя умре зі мною.

(Переклад І. Франка)

СОНЕТ № 66

Я кличу смерть – дивитися набридло

На жебри і приниження чеснот,

На безтурботне і вельможне бидло,

На правоту, що їй затисли рот,

На честь фальшиву, на дівочу вроду

Поганьблену, на зраду в пишноті,

На правду, що підлоті навдогоду

В бруд обертає почуття святі,

І на мистецтво під п’ятою влади,

І на талант під наглядом шпика,

І на порядність, що безбожно краде,

І на добро, що в зла за служника!

А від всього цього помер би нині,

Та як тебе лишити в самотині?!

(Переклад Д. Павличка)

Орієнтовна презентація:

Тема: протест проти несправедливого життя в соціумі.

Ідея: протиставлення мислячої особистості світові, що потерпає від зла.

Ліричний герой: самотній, дуже страждає, але не перестає мислити і відчувати серцем.

Художні засоби: антитеза (зло – добро, істина – дурниця), анафора (повторення і), мова ведеться від першої особи, вірш складається з двох речень.

Мова ведеться від першої особи. У монолозі ліричного героя висловлено протест проти несправедливого життя в соціумі, де все йде шкереберть.

Соціальні, етичні, естетичні та філософські проблеми розкриваються через антитезу (зло – добро, істина – дурниця, честь – бруд, розкіш – злидні).

Художній світ зображено жахливим, тут немає місця мистецтву, красі й істині. Від такого хаосу в суспільстві ліричний герой бажає знайти забуття в смерті. Він самотній, глибоко страждає, але при тому не перестає мислити й відчувати серцем.

Автор протиставляє мислячу особистість (англ. займенник І (я)) світові, що потерпає від зла.

Анафора (повтор початку) у десяти рядках сонета посилює безкінечну трагедію й журливий настрій.

Сонет має певне обрамлення, перше та друге речення розпочинаються зі слова стомившись (англ. Tired).

Композиційно сонет складається із зав’язки (яка є тезою про життєві прикрощі, що унеможливлюють бажання жити) і розв’язки (яка є антитезою, бо, всупереч негараздам, зажди є світлий вихід із будь-якої ситуації).

Ліричний герой доходить позитивного висновку: якщо він кохає, то мусить мати сили жити.

Група «Сонет № 116»

SONNET № 116

Let me not to the marriage of true minds
Admit impediments; love is not love
Which alters when it alteration finds,
Or bends with the remover to remove.

О no, it is an ever-fixed mark
That looks on tempests and is never shaken;
It is the star to every wand'ring bark,
Whose worth's unknown, although his heighth be taken.

Love's not Time's fool, though rosy lips and cheeks
Within his bending sickle's compass come;
Love alters not with his brief hours and weeks,
But bears it out even to the edge of doom.

If this be error and upon me proved,
I never writ, nor no man ever loved.

СОНЕТ № 116

He буду я чинити перешкоди

Єднанню двох сердець. То не любов.

Що розцвіта належно від нагоди

І на віддаленні вгасає знов.

Любов – над бурі введений маяк,

Що кораблям шле промені надії,

Це вірка провідна, яку моряк

Благословляє в навісній стихії.

Любов не блазень у руках часу,

Що тне серпом своїм троянди свіжі

І щік, і уст незайману красу.

Той серп любові справжньої не ріже.

Як це брехня я віршів не писав,

І ще ніхто на світі не кохав.

Дмитро Паламарчук

СОНЕТ № 116

Мешать соединенью двух сердец

Я не намерен. Может ли измена

Любви безмерной положить конец?

Любовь не знает убыли и тлена.

Любовь – над бурей поднятый маяк,

Не меркнущий во мраке и тумане.

Любовь - звезда, которою моряк

Определяет место в океане.

Любовь – не кукла жалкая в руках

У времени, стирающего розы

На пламенных устах и на щеках,

И не страшны ей времени угрозы.

А если я не прав и лжет мой стих,

То нет любви – и нет стихов моих!

Cамуїл Маршак

СОНЕТ № 116

Не допускаю я преград слиянью

Двух верных душ! Любовь не есть любовь,

Когда она при каждом колебанье

То исчезает, то приходит вновь.

О нет! Она незыблемый маяк,

Навстречу бурь глядящий горделиво,

Она звезда, и моряку сквозь мрак

Блестит с высот, суля приют счастливый.

У времени нет власти над любовью;

Хотя оно мертвит красу лица,

Не в силах привести любовь к безмолвью.

Любви живой нет смертного конца...

А если есть, тогда я не поэт,

И в мире ни любви, ни счастья - нет!

Модест Чайковський

Орієнтовна презентація:

Тема: визначення кохання.

Ідея: справжнє кохання з плином часу не згасає.

Ліричний герой: присягається у вірності коханню, усвідомлюючи всі життєві випробування, які можуть затьмарити почуття.

Художні засоби: метафори ( любов – маяк, зірка)

Провідними мотивами цього вірша є незмінність справжнього кохання з плином часу й те, що саме справжнє кохання є духовним орієнтиром у просторі.

Це сонет-клятва, ліричний герой присягається у вірності кохання, усвідомлюючи всі життєві випробування, які можуть затьмарити почуття.

Художній світ сонета надзвичайно широкий, він розширюється до меж Усесвіту, сягаючи висоти зірки, за якою пливе мандрівний човник кохання («the star to every wand’rirg bark»), і водночас концентрується на особі однієї людини – на трояндових вустах і щоках («rosy lips and cheeks»).

Сутність кохання розкривається в оригіналі сонета метафорично. У першому катрені проголошується глибинність і непохитність цього почуття. Так, любов є зіркою («the star»), на яку орієнтуються мореплавці, це може бути Північна зірка, яку завжди можна відшукати в безхмарному небі, і, прямуючи за нею, мореплавець ніколи не схибить.

Любов є «ever-fixed mark» – морськими координатами, за якими веде свій корабель мореплавець. Морська стихія є домінантою в цьому катрені. Тож любов як бурхливе море, і треба бути обізнаним і терплячим, щоб уміло вести свій корабель.

У другому катрені задано як вертикаль цього почуття – висота зірки, так і горизонталь – терпіння, віра й християнська надія.

У третьому катрені любов порівнюється з вічністю. Любов протиставляється часу, вона не рахується годинами або тижнями. Звертаючись знову до образу компаса («Within his bending sickle’s compass соте»), автор утверджує думку про обережність у плаванні на човні кохання серед буремних вод часу. Хоча слово compassв цьому контексті використовується в іншому значенні – sickle’s compass (дослівно укр «окружність серпа»), але тематично належить попередньому катрену.

Група «Сонет № 130»

SONNET № 130

My mistress' eyes are nothing like the sun;
Coral is far more red than her lips' red;
If snow be white, why then her breasts are dun;
If hairs be wires, black wires grow on her head.

I have seen roses damask'd, red and white,
But no such roses see I in her cheeks;
And in some perfumes is there more delight
Than in the breath that from my mistress reeks.

I love to hear her speak, yet well I know
That music hath a far more pleasing sound;
I grant I never saw a goddess go;
My mistress, when she walks, treads on the ground:

And yet, by heaven, I think my love as rare
As any she belied with false compare.

СОНЕТ № 130

Її очей до сонця не рівняли,

Корал ніжнійший за її уста,

Не білосніжні пліч овали,

Мов з дроту чорного коса густа.

Троянд багато зустрічав я всюди,

Та на її обличчі не стрічав,

І дише так вона, як дишуть люди,

А не конвалії між диких трав.

І голосу її рівнять не треба

До музики, милішої мені,

Не знаю про ходу богинь із неба,

А кроки милої – цілком земні.

І все ж вона – найкраща поміж тими,

Що славлені похвалами пустими.

Дмитро Паламарчук

Учень: 1 строфа: перехресне римування (АБ АБ) – катрен, тобто строфа з чотирьох рядків;

2 строфа: перехресне римування (ВГ ВГ) – катрен;

3 строфа: перехресне римування (ДЕ ДЕ) – катрен;

4 – двовірш: парне римування (ЖЖ).

Висновок: Сонети Шекспіра відрізняються формою побудови від сонетів італійських поетів. У них так само 14 рядків, але 3 строфи у формі катрена з перехресним рифмуванням і останні 2 рядки пов’язані парним римуванням. Кожен з катренів подібний до закінченого абзацу прозаїчного тексту, а завершальний двовірш підводить підсумок усього сонета в дуже короткій, близькій до грецьких епіграм, формі. Як і в італійському сонеті, розмір – п’ятистопний ямб. 

Про те, як видавалися сонети Шекспіра, нам розповість другий доповідач.

Учень 2: Видання «Сонетів» – один з найзагадковіших епізодів в історії прижиттєвих видань творів Шекспіра. Відоме те, що вже до 1598 г сонети були написані і ходили в рукописі серед друзів Шекспіра. З невідомої причини він не хотів їх публікувати. Залишається припустити, що ці шедеври лірики мали для нього і для когось з його близьких інтимне значення. Проте, два сонети потрапили в руки видавця Джаггарда, і він надрукував їх в 1599 р. Те, що два сонети інтимного характеру потрапили в друк, мабуть, насторожило і Шекспіра, і тих, кому були присвячені сонети. Очевидно, вони вжили заходи, щоб подібне не повторилося. І дійсно, десять років після публікації Джаггарда жоден сонет Шекспіра більше не з’являвся у пресі. Але ось минуло десять років, і в 1609 р. «Сонети» вийшли у світ окремою книгою.

СОНЕТ № 130

Ее глаза на звезды не похожи,
Нельзя уста кораллами назвать,

Не белоснежна плеч открытых кожа,
И черной проволокой вьется прядь.

С дамасской розой, алой или белой,
Нельзя сравнить оттенок этих щек.
А тело пахнет так, как пахнет тело,
Не как фиалки нежный лепесток.

Ты не найдешь в ней совершенных линий,
Особенного света на челе.
Не знаю я, как шествуют богини,
Но милая ступает по земле.

И все ж она уступит тем едва ли,
Кого в сравненьях пышных оболгали.

Самуїл Маршак

Учень: У своїх сонетах Шекспір виступає проти давньої літературної традиції, згідно якої тільки біляві жінки вважалися прекрасними і тільки вони грали роль героїнь в казках, фабліо й романах. Якщо пані, оспівані в сонетах Данте і Петрарка, блондинки, вони як божество, майже безтілесні, то кохана Шекспіра – брюнетка, земна жінка, з крові і плоті, зі своїми вадами і недоліками, але як магніт притягує до себе.

СОНЕТ № 130

Ее глаза на солнце не похожи,

Коралл краснее, чем ее уста,

Снег с грудью милой не одно и то же,

Из черных проволок ее коса.

Есть много роз пунцовых, белых, красных,

Но я не вижу их в ее чертах, -

Хоть благовоний много есть прекрасных,

Увы, но только не в ее устах.

Меня ее ворчанье восхищает,

Но музыка звучит совсем не так.

Не знаю, как богини выступают,

Но госпожи моей не легок шаг.

И все-таки, клянусь, она милее,

Чем лучшая из смертных рядом с нею.

Модест Чайковский

Орієнтовна презентація:

Тема: природна краса земної жінки.

Ідея: земна жінка – найкраща.

Ліричний герой: захоплюється природною красою земної жінки.

Художні засоби: порівняння: «мов з дроту чорного коса», «корал ніжніший за її уста» 

Ліричною героїнею вірша є «смаглява леді», а її поетичний портрет – центральною темою. 

Утім, пошуки імені коханої В. Шекспіра – марна справа, оскільки митець писав не про 

якусь реальну жінку, а створював сам образ кохання, що пережив століття. 

Не так вже й важливо, кому насправді поет присвячував свої сонети, головне, що він 

розкрив усе багатство й розмаїття 

У сонеті В. Шекспіра оспівується природна краса земної жінки, вона не ідеалізується, 

як у сонетах Ф. Петрарки. Шекспір майстерно добирає слова на честь жінки, у тому числі

вдається до порівняння задля увиразнення її рідкісної, виняткової краси («rare»), 

в українському перекладі «найкраща з-поміж всіх»). 

В українському перекладі виникають нові образи, близькі українському фольклору. 

Так, лірична героїня в перекладі твору «дише так вона, як дишуть люди», а «не конвалії 

між диких трав». В оригіналі твору подих порівнюється з витонченими парфумами.

V. Підсумок уроку.

Учитель: Сонети Вільяма Шекспіра – одна з найпрекрасніших сторінок лірики світової літератури. Знавець людської психології, поет оспівує почуття кохання і дружби, захоплюється людиною та красою її почуттів.

В. Шекспір вніс у традиційний сонет чимало нового: він змінив його форму, доповнив тематику, присвятивши окремі вірші дружбі, замість ангелоподібного ідеалу створив образ коханої – реальної жінки, яка теж заслуговує на велике кохання, а також порушив соціальні питання – протест проти несправедливості у соціумі.

VІ. Систематизація і узагальнення знань учнів.

Бесіда:

• Що таке сонет?

• Скільки сонетів написав Шекспір?

• На які групи поділяють шекспірівські сонети?

• Який із сонетів найбільше сподобався і чому?

• Чи сподобалась форма проведення уроку?

VІІ. Оцінювання учнів.

Учитель: Зараз я прошу прокоментувати рішення кожної групи за оцінювальними протоколами. Відповідні бали я внесу в журнал та щоденники кожного учня, а також визначити учнів, які будуть представляти кожну групу на позакласному заході, присвяченому творчості Вільяма Шекспіра.

VІІІ. Домашнє завдання.

Прочитати трагедію В. Шекспіра «Ромео та Джульєтта».

Випереджуючі індивідуальні і групові завдання:

1. Історія створення трагедії «Ромео і Джульєтта».

2. Короткий аналіз п’єси.

3. Презентація змісту конкретної дії п’єси (5 учнів).

4. Інсценізація розмови Ромео і Джульєтти.

Додаток до уроку 2

ОЦІНЮВАЛЬНИЙ ПРОТОКОЛ

Група «Сонет № ___»

Прізвище та ім’я конкурсанта	Критерії оцінювання (максимальний бал по кожному критерію – 3 бали)				Загальна кількість балів
	Передача змісту твору (правильно, чітко, без помилок і неточностей)	Розуміння тексту твору	Виразність, артистизм, мовленнєва вправність	Особисте ставлення до твору

Конкурсанти, які представлятимуть групу на позакласному заході:

____________________________________ (англійською мовою)

____________________________________ (українською мовою)

____________________________________ (російською мовою)