Нелегке сьогодення не може заступити радості приходу
Дня визволення Межівщини від фашистських окупантів. У довічному боргу наше
покоління перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через битви і дожити
до світлого Дня. Все менше їх залишається в життєвому строю, бо дається
взнаки опалена війною молодість. Ще й досі продовжує
щемно стискатися серце у ветеранів, які втратили своїх друзів-однополчан,
рідних і близьких… Бо забути пережитого не можна. Тому йдуть вони до дітей,
щоб розповісти їм про ті суворі тяжкі роки.
Протягом вересня учні нашої активно
співпрацювали з класними керівниками, бібліотеками, краєзнавчим музеєм,
відвідували очевидців тих буремних літ. Відшукували та відбирали необхідний
матеріал в Інтернеті. І як результат – напередодні свята в школі з’явилося ціле
тематичне розмаїття заходів, на яких кожен клас представив матеріали
свого дослідження теми війни.
Учні дізналися про те, що
межівчанам довелося пережити в окупації, як чекали тих, що полягли в боях за
Батьківщину, скільки наших земляків було вивезено в Німеччину і не повернулося
з рабства… Це були твори, есе, нариси на тему "Ще довго пам’яттю болітиме війна", проекти, презентації,
малюнки, вироби прикладного мистецтва.
Книжкові полички наповнилися матеріалами про великий
немеркнучий подвиг великого народу, який заплатив дорогою ціною за своє
визволення від окупантів. В класах діти з цікавістю переглядали старі фото воєнних
років, які з любов’ю зберігаються в сім’ях.
Найбільше хвилювання
викликали в наших душах зустрічі в 5-7 класах (класні керівники Яковенко Л.А.,
Рубан І.М., Нагорна Т.О.)та в краєзнавчому музеї з живими очевидцями лихоліття
війни Киричком Іваном Степановичем, Клименком Володимиром Денисовичем та Литвином
Володимиром Григоровичем, які розповіли про тяжке життя та долю межівчан у роки
війни.
Слухали діти їх розповіді з
особливим інтересом, задавали запитання про своїх однолітків. Відкрили для себе
багато цікавого про людей на фотовиставках музею. Потім відбулося покладання
квітів до могили загиблих воїнів – межівчан.
Велика вдячність від нас за
організацію цієї екскурсії – репортажу завідуючій музеєм Басараб Ірині
Вікторівні, працівнику районного будинку культури Сідаш Ларисі Миколаївні та
класному керівнику 8 класу Шачаніній Віті Миколаївні.
Відбулися заходи спілкування: "Сповідь
солдатських сердець", "Пам’ять серця, пам'ять сивини. Пам'ять про тих,
хто не прийшов з війни", «Межівщина в роки Великої Вітчизняної війни» та
інші. Та це була лише маленька часточка великої данини пошани полеглим.
Сьогодні, дякуючи ветеранам і пам’ятаючи про минуле, ми виносимо для
себе уроки єдності нашого народу.
Найкраща пам’ять про загиблих і найбільша шана живим ветеранам – життя
у вільній незалежній Україні.
Та зараз також іде війна.
Зовсім недалеко від нас гримлять вибухи, гинуть люди. І вже дивляться на нас зі
стели музею Кулиненко Олег Сергійович, Сидоренко Сергій Іванович, Шульга Андрій
Миколайович – молоді захисники України. Не
дожили, не долюбили… Вічна слава героям!
Давайте ж пам’ятати про те, що в світі немає нічого страшнішого за
війну. Давайте цінити те благо, яке відстояли для нас наші діди і прадіди,
поважати пам’ять тих, хто заради нашого життя не пожаліли свого особистого.
Якби можна було зібрати всі квіти
землі і покласти їх до ніг ветеранів…
Вклонися, моя Україно,
Цим людям великим і скромним,
Що в назвах фронтів титанічних
Пронесли наймення твоє! (М. Бажан)
Немає коментарів:
Дописати коментар