Семінар – тренінг для заступників директорів з навчально – виховної роботи Межівської територіальної громади "НУШ – простір для здорової і сильної нації»

 Онлайн-урок без чорних екранів

Виступ заступника директора з НВР Межівського ліцею №2 МСР

Ольги ПЛАХОТНІК

Сьогодні онлайн-урок – це не просто форма навчання, а єдина можливість для наших дітей із прифронтових зон продовжувати здобувати освіту, зберігаючи зв’язок зі своєю школою, учителями та однокласниками навіть у найскладніших умовах.

Сучасна освіта активно використовує дистанційні технології, і ми добре знаємо: якість онлайн-уроку визначається не лише змістом, а й рівнем взаємодії між учителем і здобувачами освіти.

Враховуючи нормативні документи та відповідно до Положення про дистанційне навчання (наказ МОН України №1115 від 08.09.2020 року зі змінами), дистанційне навчання має забезпечувати активну участь учнів у навчальному процесі, зворотний зв’язок та взаємодію між усіма його учасниками. Саме тому «чорні екрани» під час уроків суперечать самій суті освітнього процесу.

Наш ліцей поступово прийшов до позитивного результату - учні все частіше відкривають камери на онлайн-уроках. І все це завдяки системній комплексній роботі:

• Обговорення і пошук – вивчали сучасну педагогічну літературу, аналізували досвід колег, обговорювали проблеми й шукали шляхи вдосконалення на засіданнях педагогічних рад, нарад, круглих столів та предметно-методичних комісій…
• Підтримка педагогів - учителі вдосконалювали свої цифрові навички, урізноманітнювали уроки інтерактивами, мотиваційними хвилинками, застосовували методику «камеру вмикаю, бо мені цікаво»…

Робота з батьками — на батьківських зборах ми обговорювали важливість емоційного зв’язку та взаємоповаги в онлайн-навчанні, пояснювали, що відкриті камери — це не контроль, а співпраця. Грамотні батьки розуміють важливість візуального контакту у процесі онлайн-навчання, але діти часто не поділяють таку думку і вимикають камеру під час онлайн-уроків.

Індивідуальний вплив — кожен класний керівник проводив особисті розмови з учнями як індивідуально, так і колективно, пояснюючи, що візуальна присутність допомагає краще зосередитись і підтримує контакт.

• Партнерство і взаємодія — учні відчули, що їх бачать, чують, цінують. Це створило атмосферу довіри й зацікавлення.

Водночас ми звернули увагу на психологічні бар’єри, які часто стоять за «чорними екранами». Деякі діти соромляться свого зовнішнього вигляду, умов удома, або бояться оцінювання з боку однокласників.

Наше завдання – зняти ці бар’єри через підтримку, доброзичливу атмосферу, спільні розмови про взаємоповагу й особистий комфорт під час навчання. Ми вчимо дітей бачити в онлайн-уроці не контроль, а спілкування, не страх – а можливість.

Позитивні результати очевидні:

• покращилася дисципліна і концентрація на уроці;
• зріс рівень комунікації — діти активніше відповідають, діляться думками;
• учитель може оцінити емоційний стан учнів, підтримати, коли це потрібно;
• сформувався психологічний комфорт і згуртованість класу, навіть через екран.

Але робота триває… Ми прагнемо, щоб самі учні усвідомили, що відкриті екрани — це не вимога вчителя, а умова якісного спілкування та ефективного навчання. Тож важливо надалі формувати внутрішню мотивацію, підтримувати позитивний приклад і створювати такі уроки, на яких кожен хоче бути видимим.

Проте ми розуміємо, що попереду ще чимало роботи. Необхідно, щоб самі здобувачі освіти розуміли користь відкритої присутності, що камера — це не примус, а інструмент успішного навчання. Для цього важливо продовжувати роз’яснювальну роботу, формувати внутрішню мотивацію, створювати такі онлайн-уроки, на яких кожен хоче бути почутим і побаченим.

Онлайн-урок без чорних екранів — це не лише технічна вимога, це ознака педагогічної культури, довіри та партнерства між учителем, учнем і родиною.

Дистанційний урок – це не трансляція матеріалу, а співпраця…

Поради психолога як педагогам вмотивувати дітей вмикати камеру:

• До дітей різного віку – різний підхід (6-7 років - експериментуємо, дозволяючи їй періодично вмикати та вимикати камеру; 9-10 років - намагаємося більше контролювати процес – щоб увімкнена камера була нормою; 14 років і старше - треба розмовляти, почути дітей і пояснити їм реальний стан справ)

• Розуміння причин – перший крок до досягнення мети (причини):

1. Незадоволеність зображенням, що передається.

2. Дискомфортні умови.

3. Надмірна увага.

4. Думка, що вчитися без камери – це нормально.

• Секрет успіху – розуміння та грамотна аргументація! (переконання та мотивація, пояснити, чому варто вчитися із увімкненою камерою та – раціонально мотивувати чинити саме так).

• Іноді обставини важливіші за правила (Важливо вести діалог у потрібному ключі, але й враховувати обставини, які дитина вважає аргументованими)

• Займатися в розслабленому стані також можна (Вільне положення тіла під час занять – це нормально)

• Але забувати про пристойність теж не варто…

• Діалог здатний вирішити будь-які питання (Пам’ятайте, що головне – діалог. Потрібно переконувати аргументовано і з позитивним настроєм, щоб діти припинили шукати привід залишатися «невидимими» та сміливо вмикали камеру як під час уроків, так і під час повсякденного спілкування в онлайн-режимі)

 Допоможіть дітям подолати нелюбов до увімкненої камери. У житті це їм однозначно знадобиться!