Серія уроків зарубіжної
літератури у 8 класі по темі
«Епоха Відродження. Вільям
Шекспір»
1.1.
Урок 1.
Тема уроку: Вільям
Шекспір (1564–1616). Виняткова роль Вільяма
Шекспіра в розвитку англійської національної літератури і світового мистецтва.
Вільям Шекспір і Україна. «Він належав не одній епосі, а всім часам» (Бен Джонсон)
Мета уроку:
залучити учнів до духовної та культурної спадщини
епохи Відродження;
включити дітей у творчу пошукову діяльність, викликати
інтерес до творчості В. Шекспіра;
активізувати навички самостійного аналізу тексту,
навчити висловлювати своє відношення до прочитаного;
продемонструвати зображення ідеалів краси і гармонії;
забезпечити умови для виховання культурних, естетичних
і моральних почуттів.
Методи:
проблемно-пошуковий, евристична бесіда, групова творча робота.
Теорія
літератури: поняття «Ренесанс»,
«Відродження».
Обладнання: портрет
Вільяма Шекспіра, слайдова презентація і відеоролик «Життя і творчість Вільяма
Шекспіра», ілюстрації до теми «Епоха Відродження», комп’ютер, відеопроектор.
«Вільям Шекспір був людиною всеосяжної і
всепроникливої душі; в цьому ніхто з давніх і нових поетів не може зрівнятися з
ним» Джон Драйден.
Хід уроку
І. Організація учнів до уроку.
ІІ. Актуалізація опорних знань.
Учитель: До сьогоднішнього уроку ми з вами
готувались досить багато часу. Кожен із вас мав випереджуюче завдання –
дослідження, адже тема уроку обширна і цікава, тому й вимагала відповідної підготовки.
Перш ніж перейти до нового матеріалу, пригадаємо коротко про епоху, яку ми
розпочали вивчати.
Експрес –
опитування.
1.
Епоха Віжродження – це… (Період
в історії культури Західної Європи, який почався в Італії в кінці XIII ст.,
зайняв у більшості європейських країн XIV-XVI ст., а в Іспанії та Англії тривав
до початку XVII століття).
2.
Хто першим почав уживати цей термін? (Термін “Відродження” першим почав уживати
Джорджо Вазарі – італійський художник, живописець, архітектор та історик XVI
століття).
3.
Що означає слова «ренесанс»? (В перекладі з французького «Renaissance»
означає
«Відродження»).
4.
Дайте визначення Відродження, або
Ренесансу? (Відро́дження,
або Ренеса́нс – це епоха
гуманізму і Реформації, епоха, коли Європа, яка подолала нарешті довгу
"ніч" Середньовіччя, повернулася у філософії та мистецтві до ідеалів
античності.)
5.
За вивченим на попередніх уроках
намалюйте лінію часу, вказавши межі вивчених епох.
6.
Назвіть письменників – представників
епохи Відродження. (Італія: Франческо
Петрарка, Джованні Боккаччо; Франція: Франсуа Рабле; Іспанія: Мігель Сервантес
де Сааведра; Англія: Томас Мор, Вільям Шекспір…).
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Учитель: Яскравим представником
епохи Ренесансу є Вільям Шекспір, якого прийнято вважати одним із найвидатніших
письменників не тільки Англії, а й усього світу. Однак навіть ті люди, які
добре знайомі з біографією автора і з його творчістю, напевно знають про
Шекспіра не все. З ім’ям Вільяма Шекспіра пов’язано безліч таємниць та загадок.
Ми розглянемо деякі цікаві факти про Шекспіра, про його життя і творчість, які
були підібрані нами під час підготовки до уроку. Тож пропоную поринути в далеку
епоху Відродження, ознайомитися з творами Вільяма Шекспіра і збагатити себе
духовними та моральними цінностями, які виробило людство.
Наша з вами мета – спробувати
розгадати загадку популярності Вільяма Шекспіра, доторкнутись до самих яскравих
поетичних сторінок його творчості.
ІV. Вивчення нового матеріалу.
Учитель:
На домашнє
завдання вам необхідно було ознайомитися із життям і творчістю відомого
англійського діяча та записати найголовніше у зошити. Кожен із вас оформляв
конспект у довільній формі. Якщо ви почуєте нові і цікаві факти, то матимете
можливість доповнити конспект.
-
Тож хто він, Вільям Шекспір?
Повідомлення
учня (з використанням слайдової
презентації - додаток).
Народився Вільям Шекспір приблизно 23 квітня 1564
року у місті Стретфорді-на-Ейвоні у сім’ї забезпеченого ремісника та
комерсанта. Батько Шекспіра навіть був якийсь час міським головою. Його мама належала до однієї із старовинних
англійських родин.
Вільям навчався у так званій граматичній школі. У 18
років він одружується із Енн Хетевей, яка була старшою від чоловіка на 8 років.
У сім’ї народжується 3 дітей.
Причини переїзду Шекспіра до Лондона достеменно
невідомі. Але у 1587 році він залишає сім’ю, рідне місто і влаштовується на
роботу у театр. Спочатку Вільям наглядав під час вистав за екіпажами, на яких
приїжджали до театру багаті лондонці, потім працював суфлером. Згодом Шекспіру
дали невеличку роль, але відомим актором він так і не став. Вільям почав
переробляти п’єси для театру, а згодом став створювати власні п’єси. Слава
швидко знаходить драматурга. Не змушує чекати і матеріальний добробут: Шекспір
стає співвласником театру «Глобус», купує будинок, а з часом отримує для себе
та батька спадкове дворянство. На гербі його зображений білий сокіл, що тримає
у пазурах золотого списа із срібним вістрям – адже прізвище «Шекспір» (Shakespeare) у перекладі означає «той, хто потрясає
списом».
У 1612 році Шекспір залишає театр і повертається до
рідного міста. Помер драматург від тяжкої хвороби у віці 52 роки у день свого
народження 23 квітня. (Перегляд відеоролика «Вільям
Шекспір»)
Творчість Шекспіра поділяють на 3 періоди (опорний конспект):
1) 1590-1600 рр.
- «оптимістичний». Були написані комедії, основною темою яких була віра
в життя та сили людини: «Приборкання норовливої», «Сон літньої ночі», «Багато
галасу даремно», «Дванадцята ніч». Історичні хроніки.
2) 1600-1608 pp. - «трагічний». Створені
шедеври в жанрі трагедії «Гамлет», «Король Лір», «Макбет».
3) 1609-1612 pp. - «романтичний». Трагікомедії
з щасливим фіналом «Зимова казка», «Буря».
Учитель.
Ви
ознайомились із біографічними даними митця, але є багато цікавих фактів, які
підготували ваші учні-дослідники.
Тези
підготовлених учнів-дослідників:
1. Вільям Шекспір займає друге місце по використанню цитат,
поступаючись першістю лише письменникам та літературознавцям, які цитують Біблію.
3. Вільям Шекспір ніколи не навчався в університеті,
але відсутність освіти не завадила йому створити шедеври літератури, які стали
згодом світовою класикою.
4. Один з найвідоміших
драматургів світу, за своє життя написав близько 38 п’єс, 17
комедій, 10 хронік, 11 трагедій, 5 поем, 154 сонети і безліч віршів. Деякі твори були написані
в співавторстві.
5. Вільям Шекспір визнаний
найвидатнішим англійським драматургом усіх часів. Його твори перекладені
багатьма мовами світу і з’являються на театральній сцені частіше, ніж п’єси
будь-якого іншого драматурга, який коли-небудь жив і творив.
6. А ось цей факт напевно вас здивує: англійський
драматург був проти того, щоб його п’єси публікувалися. Основне призначення
творів – постановка їх на сцені, а не тиражування та читання звичайними людьми.
7. У своїй творчості Шекспір активно користувався
різними додатковими джерелами – історіями, віршами, п’єсами.
8. Ніхто точно не знає справжню дату народження
автора, однак прийнято вважати, що він помер в 52 роки. Заповіт Вільяма
Шекспіра є єдиним рукописним документом письменника, що зберігся до наших днів.
Примітно, що цей заповіт скрупульозно перераховує всі предмети побуту, аж до
ложок і виделок, але не містить відомостей, кому він дарує свою літературну
спадщину.
9. Рідкісне перше видання п’єс Вільяма Шекспіра –
"Перше фоліо" – було виявлено через десять років після викрадення з
університету Дарема на північному сході Англії. Ця найважливіша для дослідження
творчості Шекспіра збірка з 36 його п’єсами була опублікована акторами трупи
Шекспіра Джоном Хемінгом і Генрі Конделом у 1623 році, через сім років після
смерті автора. Нинішня вартість видання на світовому ринку предметів старовини,
за оцінками експертів, досягає 15 млн фунтів (близько 30 млн доларів).
10. Шекспір був і актором. Є свідчення, датовані
1592-м і деякими іншими роками. Грав він невеликі ролі, щоб залишався час для
серйозної драматургічної роботи.
11. Практично нічого не відомо про те, коли, як і де
були написані 154 геніальних сонети, кому вони були присвячені і про
хронологічний порядок їх написання.
12. Існує ряд гіпотез, що під ім’ям Шекспіра ховається
зовсім інше історичне обличчя. В якості авторів називався оксфордський граф
Едуард де Вер, який перестав публікуватися в 1593-му, у той час як Шекспір
заявив про себе в 1594-му. Псевдонім «Шекспір» був обраний невипадково. На
фамільному гербі де Верів зображений лицар зі списом у руці, а буквальний
переклад Shake-speares - «приголомшливий
списом». Майже всі п’єси Шекспіра – яскрава пародія на звичаї двору, тому,
прикрившись псевдонімом, граф міг творити і далі.
Крім того, Едуард де Вер не міг публічно оголосити
себе драматургом: у ті часи письменництво не личило для аристократів. Він помер
у 1604 році, невідомо де його могила, а дослідники стверджують, що його твори
продовжували видаватися сім’єю під псевдонімом до 1616-го (саме в цей рік і
помер Шекспір). У 1975 році Британська енциклопедія підтвердила цю гіпотезу,
заявивши: «Едуард де Вер є найбільш імовірним претендентом на авторство п’єс
Шекспіра».
13. Едвард
де Вер, хоч і є одним із головних «претендентів» на авторство шекспірівських
п’єс, але він помер на самому початку 17 століття, коли багатьох з п’єс
Шекспіра не було навіть у планах. Так як у де Вера була власна конкуруюча
театральна компанія, навряд чи він довірив би «свої» шедеври своїм суперникам.
До інших «авторів» кращих творів Вільяма зараховували і Френсіса Бекона. Але
він, будучи сам блискучим письменником, залишив літературну спадщину, в якому
стиль, абсолютно відрізняється від манери шекспірівського листа.
14. Як мінімум дві п’єси Шекспіра безслідно зникли з
літературної спадщини драматурга: Love's Labour's Won ("Звитяжні зусилля
любові") і Cardenio ("Карденіо").
15. Словниковий запас Вільяма Шекспіра становив приблизно 25000
слів,
що вдвічі, а то і втричі більше ніж у інших
авторів.
16. Ставив перед собою таку мету чи не ставив, але
В.Шекспір збагатив англійську мову на 1700 нових слів, а приблизно
3000 нових слів були придумані самим Шекспіром. У шекспірівських творах
міститься 2035 слів, які ніколи раніше не з’являлися в пресі, «critical» – «критичний», «frugal» – «ощадливий»,
«excellent» – «прекрасний», «countless» –
«нескінченний» і багато інших.
Учитель: Як бачимо, Вільям
Шекспір справді митець з великої літери, людина-енциклопедія, людина-загадка,
крім того він руйнував (чи, може, краще сказати – переглядав) усі
загальноприйняті жанрові утворення. Мабуть, слово «загальноприйняті» тут не
зовсім доречним, бо епоха, до якої він належав, епоха Відродження, вся цілком
була часом велетенського зламу, часом переходу. Руйнувалась теоцентрична
система буття, складалася система гомоцентрична. І, відповідно, на зміну
естетиці, орієнтованій на божественну гармонію, ішла естетика, яка бачила свій
ідеал в людині.
Проте європейське Відродження тривало
протягом століть, нестандартно проявляючи себе на різних етапах і в різних
країнах. Його культура і в кожний даний момент, і в кожному даному регіоні не
була однорідна. У ній зіштовхувались і змішувались елементи традиційні з
елементами новаторськими.
Сьогодні дослідники схильні
розрізняти принаймні три її головні потоки: ренесансний «класицизм»
(який по-своєму відроджував античність), ренесансний «романтизм»
(зосереджений на звільненні від усіх старих догм) і ренесансний «реалізм» (що
тяжів до нового в своїй основі синтезу).
Зверніть увагу: Вільям Шекспір
причетний до кожного з цих потоків, але він і поза ними. Тому що пішов далі, в
певному розумінні переборов історичну обмеженість кожного. Він – уособлення
синтезу в найбільш прямому й істинному значенні слова. У Шекспіра життя – це не
зачароване коло, з якого нема виходу, а суперечлива складність того, що ми
сьогодні назвали б «суспільним розвитком».
Сьогодні ви дізналися дуже багато
цікавого про видатного представника епохи Відродження, але який існує зв’язок
В. Шекспіра із Україною?
Повідомлення підготовленого учня: «Вільям
Шекспір і Україна».
Знайомство з Вільямом Шекспіром на Україні починається
з першого десятиріччя XIX століття. То була ера романтизму, що по-своєму
відкривала Шекспіра по всій Європі й у пошуках своїх поглядів на нього
спиралась.
Найвідоміший поет України Тарас
Шевченко захоплювався англійським генієм. Всюди возив із собою його твори в
російських перекладах. Читання «божественного Шекспіра» полегшувало Кобзареві
тяжкі дні заслання. Величезне враження на Т.Шевченка справили вистави «Отелло»
й «Король Ліра» за участі славнозвісного американського актора-негра Айрі
Олдріджа.
Першу спробу перекладу Шекспіра
зробив на початку 60-х років минулого століття український
філолог, етнограф, музеєзнавець, громадсько-культурний діяч, доктор
філологічних наук Іларіон Семенович Свенціцький, тоді ще студент Київського університету.
З кінця 60-х років цим захопився і український письменник,
фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, редактор, видавець Пантелеймон
Куліш, який переклав тринадцять п’єс. У 70-х роках ідея перекладати В.Шекспіра
виникла й у відомого українського письменника, поета,
драматурга і прозаїка Михайла Старицького. Проте здійснив він тільки переклад «Гамлета». Український письменник,
драматург,
театральний актор Марко Кропивницький переклав
«Отелло» і працював над «Венеціанським купцем». У 90-і роки український прозаїк та драматург Панас Мирний перекладав «Короля Ліра».
Особлива сторінка української
Шекспіріани пов’язана з Іваном Франком. Переклав він із Шекспіра, може, й не
так багато – «Венеціанського купця» й ряд сонетів, – але саме
він заклав основи українського шекспірознавства. Бо ті десять сторінок,
присвячених В.Шекспіру в книзі професора Київського університету А. Линниченка
«Курс історії поезії для середніх навчальних закладів» (1861), навряд чи можуть
розглядатись як такі основи. А Франко написав одинадцять праць про Шекспіра, де
показав поета гуманістом і реалістом, що з надзвичайною силою відтворив свій
вік і особливості цієї епохи. Чимало зробив Іван Франко і в справі видання
Шекспірових п’єс. Відтоді захоплення поетом, його популяризація і поглиблене
вивчення йдуть паралельно. У зв’язку з цим можна вказати хоча б на працю ще
молодого українського літературознавця О. І. Білецького «З історії
шекспіризму: Теофіль Готьє про комедії Шекспіра» (1916).
П’єси
Шекспіра йдуть на українській сцені з перших років ХХ століття. А з кінця 20-х
років починають з’являтися нові переклади його творів. Усього до початку 80-х
років перекладено п’ятнадцять Шекспірових п’єс. Причому деякі перекладалися
неодноразово. Адже за них бралися такі майстри пера, як Максим Рильський, Микола
Бажан, Борис Тен, Василь Мисик, які оригінально бачили й відчували Шекспіра,
вплітали в точне його відтворення самобутню поетичну інтерпретацію.
До золотого фонду українського
радянського театру ввійшов ряд шекспірівських постановок: «Отелло» в театрі ім.
Заньковецької (1926), «Сон літньої ночі» в Київському театрі ім. Франка (1927),
«Макбет» у Донецькому театрі ім. Артема (1938). Здійснювали ці постановки
видатні діячі того часу.
Також, як і в усьому світі, до
Шекспірових тем, мотивів, образів звертались і звертаються українські лірики –
М. Рильський, М. Бажан, Л.Первомайський, Д. Павличко, Б. Олійник, І. Драч та
багато інших.
V. Підсумок уроку.
Заключне
слово вчителя:
Всесвітню славу Вільяму Шекспірові принесли його
драматичні твори, історичні хроніки, трагедії і комедії. Тут він сягнув такої
висоти, що його твори й сьогодні хвилюють нас і багато в чому є взірцем. Як
найвидатнішого драматурга світу, В.Шекспіра прославили так звані «великі
трагедії»: «Ромео і Джульєтта», «Гамлет», «Отелло», «Король Лір», «Макбет».
«Ромео і Джульєтта» – одна з
найпоетичніших трагедій, яка не має собі рівних за глибиною проникнення в
психологічну природу кохання.
«Гамлет» – п’єса на всі століття –
визнана однією з найвизначніших філософських трагедій, а «Король Лір» по праву
вважають одним із найтрагічніших творів Шекспіра, де віддзеркалені події та
часи тодішньої Англії.
Людство розвивається, погляди його
стають більш глибокими, смаки більш вимогливими, а Шекспір залишається все
таким же невичерпним, все таким же щедрим. Він приносить радість, заставляє
думати про час, стати чистішими, боротися, діяти.
Найзагадковіша постать серед представників
доби Відродження, автор неперевершених сонетів і трагедій В. Шекспір залишив по
собі цілий світ образів, котрі стали такими несмертними, як і їх творець.
Шекспірівські персонажі сотні років блукають по світу, плачуть і сміються,
співчувають і чинять злочини, кривдять і шукають справедливості, а нові й нові
покоління шанувальників таланту англійського генія стежать за ними, сприймають
їх як живих людей з усіма їхніми чеснотами й вадами.
Творчість Шекспіра є не лише
надбанням минулого, вона не вкривається пилом сторіч, не втрачає своєї живої
краси та сили впливу й донині.
VІ. Систематизація і узагальнення
знань учнів.
Щоб
узагальнити вивчений матеріал, пропоную колективно скласти гроно по темі «Шекспір»:
VІІ. Оцінювання учнів (враховуються: експрес-опитування вивченого на
попередніх уроках, підготовка випереджуючих завдань та робота учнів на уроці).
VІІІ. Домашнє завдання.
1. Вивчити
напам’ять один із сонетів В.Шекспіра (№ 66, 116, 130).
2. За вибраним
сонетом об’єднатися в групи і підготувати творчі завдання:
-
короткий аналіз твору: визначити тему та художні
особливості сонетів;
-
підготуватись до конкурсу на краще читання поетичного
твору напам’ять;
-
за бажанням підготувати виразне читання сонета мовою
оригіналу та перекладів.
